Словацька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Словацька мова
Поширена в:	Словаччина, Чехія, Угорщина, Україна, Румунія
Регіон:	Європа
Кількість носіїв:	6 млн.
Класифікація:	Індо-Європейська  Балтослов'янська   Слов'янська    Західно-слов'янська     Словацька мова
Офіційний статус
Державна:	-
Офіційна:	Словаччина, Європейський союз
Регулює:	Словацька Академія Наук
Коди мови
ISO 639-1	sk
ISO 639-2	slo
SIL	slk

Словацька мова — одна з західно-слов’янських мов. Поширена у Словаччині, а також у Чехії, Угорщині, Румунії, Канаді та США. Офіційна мова Словаччини. Виділяються три групи діалектів: середньо-словацькі, західно-словацькі та східно-словацькі.

Словацьку мову відрізняють від близьких до неї мов такі риси:

• наявність ритмічного закону - у двох або більше складах, що слідують одне за одним, не можуть стояти довгі голосні або дифтонги
• вживання поруч із короткими голосними довгих голосних та дифтонгів ie, ô [uo], iu, ia, що утворюють довгий склад (žena – žien «жінка – жінок», koza – kôz [kuos] «коза – кіз», päť – piaty «п’ять – п’ятий»)
• специфічний словацький звук ä (mäso «м’ясо», pamäť «пам’ять»)
• довгота та короткість складотворчих сонантів r та l: zrno – zŕn «зерно – зерен», slza – sĺz «сльоза – сліз»
• наявність тільки твердого r, навіть перед голосними переднього піднесення: veriť «вірити», repa «буряк»
• наявність двох типів l: м’якого ľ та середнього l (liť «лити», ľudia «люди», але láska «кохання», plot «пліт, паркан»)
• перевага серед приголосних твердих непарних, що не мають м'якого відповідника
• закінчення –m у всіх дієслів теперішнього часу (nesiem, pijem, volám, prosím «несу, п’ю, кличу, прошу»)
• закінчення –ovia називного відмінку множини істот чоловічого роду (synovia, otcovia, druhovia «сини, батьки, друзі»)

Пам’ятки власне словацької писемності відносяться до XV-XVI століть, але словацькі риси зустрічаються й раніше у пам’ятках, написаних чеською, латинською та німецькою мовою. До XVIII століття на території Словаччини у якості літературною мови вживалася чеська мова. Засновником сучасної словацької мови на ґрунті середньо-словацькогоо діалекту є Людовіт Штур (діяч словацького національного відродження XIX століття). Писемність на базі латинки.

[ред.] Приклад

«Заповіт» Т.Г. Шевченка 
словацькою мовою:
(переклад Юліуса Кокавця)

ZÁVET

Keď ja zomriem, zahrabte ma,
Bratia, na mohyle,
Prostred stepi širo-širej,
V Ukrajine milej
By úrodné lány poli,
Dneper prostred lúčin
Bolo vidieť, bolo počuť,
Ako reve – huči.
Keď ponese z Ukrajiny
Do belasých mori
Krv tyranskú, potom i ja
Rodné lány, hory,
Všetko nechám, potom uznám
Všemocného Boha,
— pomodlim sa… No dovtedy —
Ja nepoznám Boha.
Pochovajte. A povstaňte,
Putá zlomte smelo
A polejte slobodienku
Krvou nepriateľov!
A na mňa vo veľkom rode,
V rode voľnom, novom,
Pamätajte, spomeňte si
Dobrým, tichým slovom.

 (Джерело: Т.Г.Шевченко, 
Заповіт мовами народів світу, 
К., «Наукова думка», 1989)