Солончак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Cолончак - тип ґрунту, що формується при засоленні ґрунтів лісостепу, степу, напівпустелі та пустелі в умовах сухого клімату та перевищення випару над опадами.

Солончаки вкриті специфічною рослинністю (солянки, поташник, солерос і т. ін.).

Загалом солончаки поділяються на два типи:

Автоморфні - притаманні місцям виходу на поверхню давніх засолених порід, містять 0.5-1% легкорозчинних солей (сульфати, хлориди) в верхньому горизонті.

Гідроморфні - розвиваються в умовах близького залягання мінералізованих ґрунтових вод, солі яких, внаслідок випаровування, підіймаються по ґрунтовим капілярам та акумулюються в ґрунтовому профілі. Гідроморфні солончаки містять в верхніх горизонтах 6-8% (іноді більше) солей.

За походженням розрізняють солончаки первинні (природні) та вторинні (утворені внаслідок невірного зрошення).

Солончаки харатерізуються вицвітами солей на поверхні ґрунту, слабо диференційованим вертикальним профілем, та слабо вираженим гумусовим горизонтом (містять 0.5-1% гумусу) з прошарками або плямами солей, лужною реакцією.

В Україні найбільші площі зайняті солончаками в північному Криму.

При освоєнні солончаки розсолюють промивкою, і одночасно знижують рівень ґрунтових вод (т.зв. розсолюючий дренаж). Окрім того, для усунення надмірної лужності ґрунту в освоювані солончаки вноситься гіпс (гіпсування ґрунтів). Дія гiпсування ґрунтується на заміні в поглинаючому комплексі ґрунту натрію на кальцій, в результаті чого підвищується родючість. Для гіпсування солончаків використовується сиромолотий гіпс або фосфогіпс в кількості від 3 до 15 тон/га (найбільша кількість - на содових солончаках).

Після окультурювання на солончаках вирощують зернові та овочеві культури, або ж використовують їх як пасовища.