Степ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення

Степ, степова смуга, природна смуга помірного поясу, для якої характерне майже повсюдне поширення травянистої, в основному злакової рослинності на чорноземних і каштанових ґрунтах. В Україні степ співпадає приблизно з Південною Україною (крім Кримських гір) та їх продовженням на південний схід — Передкавказзям. Степ займає майже 300 000 км² (40%) української суцільної етнічної території і 460 000 км² (48%) всіх українських земель. Степ майже цілком розораний, залишки колишньої рослинности збереглися у заповідниках і частково на схилах балок і долин річок.

В степу можна виділити залежно від кліматичних і ґрунтових умов кілька смуг. Для північної, вологішої частини степу типовий різнотрав'яний типчиново-ковиловий степ, пов'язаний з звич. сер.-гумусними чорноземами. Для нього типовий буйний розвиток щількодернинних вузьколистих трав (ковили, типчина, кипець) і різнотрав'я (шавлія поникла, вероніка, горицвіт, степові тюльпани та ін.); поширені чагарники (терен, дереза, мигдаль, степовий бобівник й ін.), байракові, а на піщаних надрічних терасах соснові ліси. Первісна рослинність збереглася у заповідниках: Хомутівському і Стрілецькому степах і Кам'яних могилах.

Далі на півд., майже до берегів Чорного і Азовського морів, поширений посушливий типчиново-ковиловий С. на півд. чорноземах і темнокаштанових ґрунтах. У його рослинності переважають вузьколисті сухолюбні трави (ковили, тирса, типчина) з невеликою домішкою ксерофітних видів різнотрав'я (кермек, маруна, грудниця волохата; на весні у С. багато ефемерів і ефемероїдів). Асканія-Нова (заповідник).

У найсухішій смузі над м. поширений сухий полиново-злаковий С. на каштановосолонцюватих ґрунтах; рослинне покриття утворюють житняк, типчина, іноді тирса, з різнотрав'я — полини (Бошняка і крим.) та ін. (докладніше див. ЕУ 1, стор. 106 — 109). З тварин характеристичні для укр. С. з ссавців: ховрахи (сірий і крапчастий), бабак (лише в заповідниках), полівка (сіра та степ.), хом'як, сліпаки, миші, заєць, тхір степовий, вовк, лисиця й ін.; з птахів: степ. і польовий жайворонки, перепілка, вівсянка чорноголова, сіра куріпка, боривітер й ін. та рідкі тепер: хохітва, дрохва, орел, канюк; з плазунів: жовтобрюхий полоз й степова гадюка (докладніше див. ЕУ 1, стор. 115 — 17).

Про рельєф, клімат і ґрунти Степу див. Південна Україна, а також Передкавказзя.