Стрептокок
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Streptococcus | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
|
||||||||||||
|
|
||||||||||||
|
|
||||||||||||
|
Стрептокок (Streptococcus) рід сферічних грам-позитивних бактерій типу Firmicutes [1]. Клітинне деління відбувається уздовж єдиної осі цих бактерій, тому вони ростуть в ланцюжках або парах, звідти походить і їх назва (від грец. streptos — «подібний до ланцюжка»). Ця структура схожа із структурами стафілококів (Staphylococcus), але останні ділятся уздовж багатьох осей і створюють структури, що нагадують виноградні кетяги.
На додаток до стрептококового горла, члени цього роду відповідають за багато випадків менінгіту, бактерійної пневмонії, ендокардиту, бешихового запалення і навіть так званих м'ясоїдних бактеріальних інфекцій. Слід відзначити, проте, що багато видів стрептококів не хвороботворні. Стрептококи — частина нормальної флори рота, шкіри, кишківника і верхніх дихальних шляхів людини.
Зміст |
[ред.] Класифікація стрептококів
Види стрептокаків класифікуються перш за все засновуваючись на їх гемолітичних властивостях (розрушення червоних кров'яних тілець в лабораторних умовах) [2]. Альфа-гемоліз викликає редукцію заліза в гемоглобіні, що надає колонії зеленуватий колір на поверхні чашки Петрі з додаванням крові до агару. Бета-гемоліз — повний розрив червоних кров'яних тілець, що створює чіткі вільні області навколо бактеріальних колоній на агарі. Інші стрептококи позначаються як гамма-гемолітичні, що фактично означає відсутність гемолізу. Далі бета-гемолітичні стрептококи клісифікуються у серовари, тобто засновіючись на специфічних вуглеводах в бактеріальній клітинній стінці.
[ред.] Альфа-гемолітичні стрептококи
[ред.] Пневмококи
- S. pneumoniae, один з основних збудників бактеріальної пневмонії і менінгіту.
[ред.] Viridans та інші альфа-гемолітичні стрептококи
- S. mutans, що приймає участь у виникненні зубного карієсу.
- S. viridans, причина ендокардиту і зубного абсцесу.
- Streptococcus thermophilis, який використовується у виробництві швейцарського сиру.
[ред.] Бета-гемолітичні стрептококи
[ред.] Група A
S. pyogenes (також відомий як GAS) — причинний агент стрептококової інфекції групи A, зокрема стрептококового горла, гострої ревматичної лихоманки, скарлатини і гострого гломерулонефріту. Якщо не лікувати стрептококове горло, воно може розвитися до ревматичної лихоманки, хвороби, яка впливає на суглоби і серцеві клапани. Інші види стрептококів також можуть мати антиген групи A, але інфекції людини видами крім S. pyogenes, здається, незвичайні.
[ред.] Група B
S. agalactiae або GBS викликає менінгіт в новонароджених і людях похилого віку, з випадковими системними бактеріміями. Вони можуть також колонізувати жіночі внутрішні статеві оргени, збільшуючи ризик передчасного прориву мембран і передачі до дитини. Центр контролю захворювань США рекомендує вагітним жінкам перевірюватися на стрептокок групи B і у випадку інфекції приймати антибіотики перед родами для скорочення ризику передачі її до малюка. Проте, у Великобританії, оскільки поширеність інфекції в жіночому статевому тракті складає лише 15 % від загального числа інфекций, антибіотики не рекомендуються, тому що побічні ефекти надання антибіотиків у всіх жинок з позитивною реакцією перевищують малу вигоду від них.
[ред.] Група C
Включає S. equi, яка викликає мит в конях, і S. zooepidemicus який викликає інфекції в декількох видах ссавців, зокрема рогатій худобі та конях.
[ред.] Група D (ентерококи)
Багато колишніх стрептококів групи D було рекласифіковано та розміщено у роді Enterococcus (включаючи S. faecalis, S. faciem, S. durans і S. avium) [3]. Наприклад, Streptococcus faecalis зараз називається Enterococcus faecalis. Решта не-ентерококових представників групи D включають S. bovis і S. suis.
[ред.] Негемолітичні стрептококи
Негемолітичні стрептококи рідко викликають хвороби. Проте, слабко гемолітична група D бета-гемолітичних стрептококів і Listeria monocytogenes не слід плутати з цією групою.
[ред.] Посилання
- ↑ Ryan KJ; Ray CG (editors) (2004). Sherris Medical Microbiology. ISBN 0-8385-8529-9.
- ↑ Patterson MJ (1996). Streptococcus. In: Baron's Medical Microbiology (Baron S et al, eds.). (via NCBI Bookshelf) ISBN 0-9631172-1-1.
- ↑ Ruoff KL (1990). "Recent taxonomic changes in the genus Enterococcus". Eur J Clin Microbiol Infect Dis 9 (2): 75-9. Шаблон:PMID.
