Торбан
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Торбан, або 'Теорбан, народний струнний щипковий музичний інструмент (30 — 40 струн), з родини лютневих, близький до теорби, від якої різниться додатковими приструнками, як на бандурі. Був поширений з першої пол. 18 до початку 20 століття в Україні, Польщі і Росії (Так звана «панська бандура» зовнішньо походить на торбан, але різніться від нього технікою гри.).
Поміж українських торбаністів відомі І.Кошовий з Полтави, придворний музикант В.Ржевуського — Г.Відорт, його син Каєтан (придворний торбаніст Санґушків) і онук Ф.Відорт, Томаш Падура, Комарницький, декілька Розумовських, І.Александров, В.Сварог.
Зовнішньо торбан дуже нагадує німецьку лютню-теорбу, тільки з приструнками. Досить вірогідно, що лютня-теорба, яка була завезена італійськими музикантами до Польщі (за О. Фамінциним), потрапила до рук придворних музик українського походження. Вони й оздобили її суто українським винахідом - приструнками. З того часу теорба і набула слав'янського вигляду, ставши польсько-українським торбаном. Відомі зображення т. зв. "польських" та "українських" торбанів - настільки схожі між собою, що класифікувати їх за етнічною приналежністю зовсім недоцільно.
Причиною розповсюдження цього музичного інструменту по різноетнічних регіонах спільної тоді держави було наслідування польською та українською шляхтою модних світських звичаїв, що існували при королівському дворі. Так, наприклад, існує досить росповсюджена легенда за якою майбутній гетьман І. Мазепа, перебуваючи у молоді роки при дворі польського короля і там оволодівши грою на торбані, зберіг любов до нього на протязі усього подальшого життя в Україні. Але торбан Мазепи вірогідно був лютнею, бо торбан з приструнками з'явився вже після смерті Мазепи.
Відродженням інтересу до цього пам'ятника музичної культури потрібно завдячувати О. Русову за опис родоводу торбаністів: Грегора, Каетана, Франца Відортів. Та М. Лисенкові за фіксацію інструменту, прийомів та способу гри на ньому, нотний запис творів. У кінці ХХ ст. відбулася перша невдала спроба реконструкції цього музичного інструменту М. Будником та А. Пасічним, а слідом і способу гри В. Кушпетом. Врешті вдалося озвучити твори ХVIII ст., успадковані від діда останнім музикантом з плеяди Відортів - Францом.
У способах гри на торбані проглядається процес еволюції українського музичного інструментарію (від лютнеподібної кобзи до гарфоподібної бандури). На жаль, невідповідність сучасної хореографії її етнографічним першоджерелам не дозволяє довести процес реконструкції до кінця та відродити танцювальні рухи ("14 фігур козака, між якими були і вприсяди"), які за твердженням Ф. Відорта були обов'язковими під час гри та співу торбаністів. Та навіть озвучення кількох автентичних нотних зразків на відповідному музичному інструменті дозволяє уявити виконавську естетику одного з жанрів світської музичної культури кінця ХVII, початку ХIХ ст. в Україні.
У травні 2006-го в варшавській Національній Бібліотеці був знайдений манускрипт торбанових пісень Томаша Падури та його друковане видання 1844-го року ("Ukrainky").
