Українська Православна Церква — Київський Патріархат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Нейтральність та неупередженість цієї статті є дискусійною. Будь ласка, ознайомтесь з відповідним обговоренням та по можливості виправте недоліки.

Українська Православна Церква — Київський Патріархат — православна Церква в Україні з резиденцією патріарха у Києві.

[ред.] Основна мета

УПЦ-КП має намiр стати єдиною визнаною Всесвiтнiм православ'ям українською автокефальною церквою на вiдмiну вiд

• автономної УПЦ (МП), яка пiдпорядкована РПЦ,
• пiдпорядкування Константинопольському патрiархату, у якому знаходилась Київська Мiтрополiя в 988—1686 рр.

[ред.] Історія УПЦ-КП

Історично Українська Православна Церква від Хрещення Руси-України була Митрополією Константинопольського Патріархату.

У 1448 році від Київської Митрополії відокремилася Московська ерархiя, яка була самоназвана Московською Патріархією. Лише через 141 років (у 1589 р.) вона отримала визнання Константинопольського Патріархату.

Як свiдчать грецьки iсторики, у 1684 році (за часiв лiвобережного гетьмана I.Самойловича) Московська Патріархія звернулася до Константинопольського патриарха Якова з проханням підпорядкувати їй Українську Метрополiю (тобто отримати право рукоположiння Київських метрополiтiв), але отримала відмову. Це не заважало таємно висвятити у Москвi у сан Київського метрополiта єпископа Гедеона Святополк-Четвертинського.

У 1686 року Константинопольський Патріарх Дiонiсiй погодився на підпорядкування Московській Патріархії Української Церкви, але через рік (1687) його саме за це було засуджено на Царгородському патріаршому соборі та позбавлено сану, а підпорядкування визнано актом хабарництва та скасовано.

У 1689 р. була встановлена заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха. У наступному 1690 р. Московський собор надав «анафеми» на «киевские новые книги», тобто книжки П.Могили, К.Ставровецького, І.Галятовського, Я.Барановича, А.Радивиловського, І.Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою. У 1693 р. була впроваждена нова заборона Московського патріарха на ввiз до Москви українських книжок.

Зважаючи на історичний хід подій та становище України у ті часи, Українська Православна Церква не змогла набути адміністративної самостійсності від Російської Православної Церкви.

У 1924 р. було ухвалено декрет (томос) Вселенської Патриархiї, пiдписаний патриархом Григорiєм Сьомим i 12 мiтрополитами про неканоничнiсть передачи Київської Мiтрополiї Москвi.

Ухваленням Архiєрейського Собору РПЦ 25—27 жовтня 1990 року, у вiдповiдь на звертання українського єпископату до Святiшого Патрiарха Московського i всiєї Русi Алексiя II i всього єпископату РПЦ, за Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Філарета (саме такий титул було надано Митрополитові України у 1990 році), Українськiй Православнiй Церквi було надано незалежнiсть i самостiйнiсть в управлiннi та права широкої автономії.

У 1992 році Митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенка) Архієрейський Собор УПЦ (за його відсутності) змістив з посади і обрав нового предстоятеля УПЦ (МП) — Володимира (Сабодана), що був на той час митрополитом Ростовським і Новочеркаським (РПЦ). Цікаво, що Володимир (Сабодан) є одночасно єпископом двох Церков, що є, мабуть, унікальним випадком у історії Православ'я.

У 1997 році за поданням єпископату УПЦ (МП) Архієрейський Собор РПЦ видав «Акт про відлучення від Церкви монаха Філарета (Денисенка)» (сану митрополита його було позбавлено в 1992) за «розкольницьку діяльність».

В час офiцiйної зустричi делегацiї Вселенського патриархату з Президентом України Виктором Ющенком 24 березня 2005 р., голова делегацiї архiєпископ Скопельський Всєволод (Майданський) передав послання патрiархатy: «Церковь-Мати, Константинопольський Патрiaрхат, вважає, що її донька — Московський Патрiархат — має ту каноничну террiторiю, яка iснувала у тої Церкви до 1686 р. Пiдпорядкування Київської Мiтрополiї Московської Церквi было здiйснено Патрiархом Дiонiсiєм без згоди та утверждення Святим i Священим Синодом Великої Церкви Христової».

[ред.] Сучасна церква

Кількість релігійних громад в Українi, 2004 р. (дані Державного департаменту у справах релігій)

Згідно опитування Українського Центру економічних і політичних досліджень iм. О. Разумкова, проведеного в 2000 р., більшість опитуваних (66 %) відносить себе до православ'я, причому третина (21,8 %) з них визнає себе вірними УПЦ-КП, який посідає тим самим перше місце серед українських церков за чисельністю віруючих.

УПЦ-КП добре представлена у центрі i на заході України, але має дуже слабкий вплив на переважно російськомовні схід i південь. Як i УАПЦ, вона вважає себе українською автокефальною церквою, але має значні труднощі у своєму визнанні Всесвітнім Константинопольським чи Московським патріархатами.

УПЦ (МП) посідає перше місце серед церков за чисельністю громад (понад 11.000), що більше, ніж УПЦ-КП, УАПЦ i УГКЦ разом взятих (близько 8.000). Хоча це окрема церква, вона знаходиться у церковному спілкуванні з Російською православною церквою (тобто не автокефальна у повному сенсi), тому не вважається частиною суспільства за національну.

Свято-Володимирьский собор у Києвi є Кафедральним Патріаршим собором (роки споруждення — 1870—1882). Для живописного розпису 1885 р. були запрошені кращі митці: В. М. Васнецов, М. В. Нестеров, П. А. Свєдомський, В. А. Котарбінський, а потім до них приєдналися М. К. Пимоненко, А. С. Мамонтов та ін.

[ред.] Голова церкви

Головою УПЦ-КП є Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, який був iнтронiзований 22 жовтня 1995 р.

[ред.] Посилання

• Церкви України
• Офiцiйний сайт УПЦ-КП
• Iсторiя Київської церкви
• Чому світове православ'я не визнає Київського патріархату?