Флорентійська унія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Флорентійська унія, укладена на соборі в Флоренції 1439 між східною та західною (Римською) церквами. Візантійський імператор Йоан VIII Палеолог був зацікавлений в унії з політичних причин (загроза турків), хоч були між грецькими ієрархами такі, що хотіли унії з релігійних мотивів (патріарх Йосиф II, архиепископ Віссаріон й інші). Сподівана військова допомога Заходу проти турків не була дана, і тому Флорентійська унія у Візантії не мала успіхів.

Визначним діячем Ф. у. був київський митрополит Ісидор, який на Ферраро-Фльорентійському соборі представляв Церкву Руси. Повернувшися до Москви (тодішній осідок київської митрополії), Ісидор наразився на опір московського Великого князя і духовенства; його заходи не дістали підтримки також серед польської ієрархії. Проте київський князь Олександер Олелько Володимирович ставився прихильно до Ф. у. Ісидор, не маючи ширшої підтримки, залишив Русь і жив у Римі. Важливим наслідком Ф. у. був поділ Київської митрополії на моск. і укр.білор.; В останній впливи Ф. у. частково тривали до 1501. Умови Ф. у. стали підставою для Берестейської унії 1596.