Холодний Яр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Холо́дний Яр, урочище недалеко від Чигирина і Мотронинського Троїцького монастиря, нині Чигиринського району Черкаської області. Реліктовий лісовий масив площею понад 7 тисяч га, який має величезне історичне та природоохоронне значення.

З ним пов’язано багато сторінок історії України:

Коліївщина (1768 р.),
Холодноярська Республіка (1918—1922 рр.),
партизанський рух (1941—1943 рр.).

На честь цих подій встановлено багато пам’ятників і пам’ятних знаків. Виняткове значення мають державні пам’ятки археології та архітектури : Мотронинське городище і курганний могильник VІ-ІV ст.ст. до н.е. та Троїцька церква Мотронинського монастиря 1804 р.

Густі ліси, горби і яри в околицях Холодного Яру здавна служили для населення навколишніх сіл місцем охорони перед татарами і поляками. Тут збиралися гайдамаки для підготови повстання 1730—их pp. під проводом запорізьких козаків М. Гриви й І. Жили, у 1740—их pp. — Г. Голого і 1768 керівника Коліївщини М. Залізняка. У 1918 24 на Чигиринщині з центром у Холодному Яру діяли загони, які боролися проти денікінців (революційний комітет «Чигиринська республіка» під проводом Коцура), і повстанські загони прихильників УНР, що вели завзяту боротьбу проти радянської влади. Повстанські загони Холодного Яру оперували на відтинку Черкаси — Чигирин — Знам'янка — Дніпро, їхнім осередком був Мотронинськйй монастир, а командував ними учитель з с. Мельники отаман В. Чучупака. Серед повстанців Холодного Яру, які нараховували кілька тис., крім селян з навколишніх сіл, були і вояки з Кубані (отаман Увароз), Київщини і Галичини. За другої світової війни в околицях Холодного Яру діяли радянські партизани під командуванням П. Дубового.