Цар-дзвін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Царь-дзвін — великий бронзовий дзвін, відлитий російськими майстрами Іваном Маторіним та Михайлом Маторіними у 1733-1735 роках на Гарматному дворі за указом імператриці Анни Іванівни. Пам'ятка московського ливарного мистецтва XVIII століття.

Зміст 1 Статистичні данні 2 Історія виготовлення 3 Інші варіації "Цар-дзвонів" 4 Література

[ред.] Статистичні данні

• Висота з вушками — 6,14 м;
• Діаметр — 6,6 м;
• Маса — 160 т (10 000 пудів).

[ред.] Історія виготовлення

Дзвін був відлитий у Москві, 25 листопада 1735 року, після півтора років підготовчих робіт. Плавка металу продовжувалася 36 годин, а відливання пройшло всього за 1 годину 12 хвилин. Після охолодження дзвону почалися чеканні роботи, але під час Троїцької пожежі у травні 1737 року загорілись оточуючі дерев'яні конструкції. На розжарений дзвін потрапила вода, і від нього відколовся великий шматок вагою у 11,5 т (700 пудів). Через цей недолік дзвін був залишений у ливарній ямі, де пролежав близько 100 років.

1836 року "Цар-дзвін" був піднятий з ливарної ями і встановлений у Московському Кремлі на постаменті, який виконали за проектом Огюста Монферрана. Відлиті з бронзи прикраси, портрети і написи були створені В. Кобельовим, П. Галкіним, П. Кохтевим, П. Серебряковим і П. Луковниковим.

[ред.] Інші варіації "Цар-дзвонів"

Під назвою «Цар-дзвін» у Московській державі були відомі ще два дзвони. Перший відлили на початку 17 століття, а другий — у 1654 році. Останній дзвін, який важив близько 130 т, розбився при пожежі у 1701 році, а його уламки були використані при відливанні "Цар-дзвону" у 1735 році.

На сьогодні найбільший дзвін діє у буддистському храмі міста Мінгун в Бірмі і важить 90 тонн.

[ред.] Література

• Снегирев И. М., Мартынов А. А., Московский Царь-колокол // Русские достопамятности. — М.: 1880. — Т. 3.
• Богуславский Г. А. Царь-колокол. — М.: 1958.
• Костина И. Д. Царь-колокол и его создатели. — 1982.
• Костина И. Д. К истории создания Царь-колокола // Колокола. История и современность : Сб. — М.: 1990.
• Дружинин О. Н., Дубровин Н. М., Логовинюк, П. И., Сельгеев В. Н. Исследование и реставрация «Царь-колокола» // Колокола. История и современность : Сб. — М.: 1985.
• Портнов М. Э. Царь-пушка и Царь-колокол. — М.: 1990.