Цегельський Лонгин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Д-р Лонгин Цегельський

Лонги́н Цеге́льський (29.8.1875 - 13.12.1950) - український громадсько-політичний діяч, дипломат, адвокат, журналіст, видавець. Нащадок двох давніх священичих родів Цегельських та Дзеровичів. Син священника Михайла Цегельського. Народився у Кам'янці-Струмиловій (тепер Кам'янка-Бузька Львівської обл.).

З 1886 навчався в Академічній гімназії у Львові. У 1894 вступив на юридичний факультет Львівського університету. З 1898 - член літературної секції наукового гуртка „Академічної громади”. Був одним з активних учасників українського студентського руху, організатор з'їзду українських студентів у Львові (1899), один з ініціаторів студентських виступів у Львівському університеті (1901) та селянських страйків у Галичині (1902). Захистив у Львівському університеті докторську дисертацію з міжнародного права.

Деякий час займався адвокатською практикою, проте незабаром повністю присвятив себе політичній та журналістській діяльності.

У 1900-02 був члено проводу та одним з редакторів журналу „Молода Україна”. Таємний провід, який складався з 10 осіб, започаткував боротьбу за українізацію Львівського університету та один з перших кинув клич боротьби за самостійну Україну.

Підтримував тісні зв'язки з М. Міхновським, видав у Львові його брошуру „Самостійна Україна” (1900).

Належав до провідних діячів Української національно-демократичної партії, входив до її керівних органів. У 1907-08 - видавець і відповідальний редактор газети „Діло”, редагував газету „Свобода”, у 1915-18 - „Українське слово”, відповідальний редактор „Літературно-наукового вісника”. У 1901 вийшла з друку його брошура „Русь-Україна і Московщина-Росія”, що мала широкий суспільний резонанс (була видана "Просвітою" 3-ма накладами і поширена не тільки на Західній Україні. а на Надніпрянщині) Член Головної управи товариства „Сокіл”, входив у Надзірну раду товариства „Дністер”.

У 1911-18 від УНДП обирався депутатом до австрійської Державної Ради, у 1913 - послом до Галицького сейму.

У 1914-18 роках був членом усіх провідних українських організацій у Галичині - Головної української ради, Загальної української ради, Бойової управи УСС, Союзу визволення України.

Боберський Іван, Вітовський Дмитро, Цегельський Лонгин

18.10.1918 увійшов до складу Української національної ради ЗУНР-ЗОУНР.

З 11.11.1918 - секретар внутрішніх справ першої Ради державних секретарів ЗУНР.

1.12.1918 разом з Д. Левицьким підписав у Фастові від імені Української Національної Ради ЗУНР-ЗОУНР передвступний договір з Директорією УНР про об'єднання ЗУНР і УНР в єдину Українську державу. Автором тексту цього договору був Л.Цегельський.

У січні-лютому 1919 в уряді С. Голубовича - секретар без портфеля і керівник секретаріату зовнішніх справ. У складі делегації Наддністрянської України брав участь в урочистому проголошенні злуки ЗУНР з УНР та в роботі Трудового конгресу України.

22.1.1919 призначений заступником міністра зовнішніх справ Української Народної Республіки.

Того ж дня Л. Цегельському була надана честь зачитати Акт злуки між ЗУНР і УНР біля пам'ятника Богдану Хмельницькому у Києві.

1920 - 1921 рр. - представник уряду ЗУНР у ЗДА, де й залишився та брав участь у політ. і культ. житті укр. еміґрації (серед ін. співтворець УККА). Працював у газ. «Америка», з 1943 її ред.; помер у Філадельфії.

Прапрадід Олега Тягнибока.