Шкрумеляк Юрій Андрійович
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ю́рій Андрі́йович Шкрумеля́к (*18 квітня 1895, с. Ланчин, нині смт Надвірнянського району Івано-Франківської області — †16 жовтня 1965, Коломия) — український журналіст, поет, перекладач і дитячий письменник, січовий стрілець. Псевдоніми: Іван Сорокатий, Юра Угорків, Ю. Підгірський, Смик, Гнотик, Олекса Залужний, Максим Цимбала.
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився в селянській сім'ї. Навчався 1901—1907 у сільській школі, 1907—1914 — у Коломийській гімназії, 1922—1924 — у Львівському університеті і на філософському факультеті Празького університету.
Під час Першої світової війни воював у складі Українських Січових Стрільців, був підхорунжим. Належав до найвідоміших поетів-усусів. Зокрема, після кривавих боїв на Маківці Михайло Гайворонський на слова Юрка Шкрумеляка написав пісню «Питається вітер смерті». «Стрілець і пісня, — зауважував Шкрумеляк, — то брат і сестра, то любчик і любка; в одинокій пісні знаходить стрілець розраду та хвилеве забуття».
Учасник визвольної війни. Працював із Миколою Євшаном у архівах Начальної Команди УГА.
1920—1930 — співробітник видавництва «Світ дитини».
1928—1939 — співробітник видавничого концерну Івана Тиктора, головний редактор і фейлетоніст (псевдонім Іван Сорокатий) газети «Народна справа» та журналу для дітей «Дзвіночок».
1945 засуджено на 10 pоків ув'язнення в радянському концтаборі. Покарання відбував у Печорських таборах. Після повернення з ув'язнення (1956) реабілітовано.
Помер 16 жовтня 1965 у місті Коломия, поховано у Львові на Личаківському кладовищі (довідник «Письменники Радянської України» (1970) вказує, що помер 20 листопада 1965 у Львові).
[ред.] Творчість
Перший вірш надрукував 1915 у Відні.
Автор понад 30 книг для дітей (найвідоміші «Юрза-Мурза» (1921), «Записки Івася Крілика», «Стрілець Невмираха», «Мова віків» та (під псевдонімом Юра Ігорків) «Історії України для дітей» у чотирьох частинах).
Численні переклади зі світової класики, пристосовані для малого читача («Казки з 1001 ночі», «Алядин і чарівна лямпа», «Історія про малого Мука», «Пригоди мореплавця Сіндбада» та ін.).
Друкувався у виданнях «Червоної Калини», зокрема в календарях-альманахах — вірші, оповідання та белетризовані спомини.
Автор поем «Кузня в Нагуєвичах» (1958), «Довбушева слава» (1961).
Окремо вийшли:
- Поема «Сон Галича» (Станіслав, 1920).
- Лірико-публіцистична проза «Поїзд мерців» (Львів, 1922).
- «Авелева жертва» (1926).
- Пригодницька повість «Чета крилатих» (1928, перевидано 1954 у США).
- Повість «Вогні з полонин» (1930).
- П'єса «Стрілець Невмирущий» (1938).
- Повість «Високі гори і низини» (1939).
- Збірка поезій «Пісня про радісну осінь» (Київ, 1940).
- Збірка поезій «Сопілка співає» (Львів, 1957).
- Вибрані твори «Привіт Говерлі» (Київ, 1964).
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства. Словникова частина.
- Український Радянський Енциклопедичний Словник. — Т. 3. — К., 1968. — С. 802.
- Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 490—491.
- Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 12. — К., 1985. — С. 418.
- Український Радянський Енциклопедичний Словник. — 2-е видання. — Т. 3. — К., 1987. — С. 679.
- Бабій Олесь. Із пахощами степу: Знахідки. Повідомлення. Публікації // Україна. – 1991. – № 9. – С. 9.
- Качкан В. Повернення Юрія Шкрумеляка: За раритетами та архівами // Українська мова та література. — 2002. — № 40. — С. 15—20.
- Голіней С. Героїчна постать краю // Народна воля. — 2000. — 18 квітня.
- Хороб М. Юра Шкрумеляк: один із чети крилатих // Обрії. — 2001. — № 1. — С. 47—52.
