Ялина
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Ялина | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
|
Ялина, смерека (Picea Dietrich), рід шпилькових дерев родини соснуватих; бл. 50 видів, поширених у поміркованій і холодній смугах Півн. півкулі. На Україні поширена С. звич. або евр. (P. abies (L.) Karsten, або P. excelsa Link.), 20 — 40 (50) м заввишки, до 1 м товщини; плодоношення з 15, у насадженнях з 25 — 30 pp.; вік до 150, іноді й 200 pp. C. тіньо- і вологовитривале дерево, витримує незначне заболочення, найкраще розвивається на суглинкових і супіскових ґрунтах. На Україні С. займає бл. 850 000 га або 12,5% всіх ліс. порід (третє місце після сосни і дуба). С. поширена насамперед у Карпатах (у Галичині й на Буковині та на сх. і півн.-сх. Закарпатті); у нижчій смузі лісів разом з буком і ялицею, у вищій (понад 900 — 1 200 м) становить суцільні (смерекові) ліси з убогим трав'яним настилом. Менші простори займає С. на Передкарпатті і Розточчі; невеликі острови (звич. як домішка до сосни і дуба) на Підляшші, півд.-зах. Поділлі й Чернігівщині. С. дає цінну деревину (вона біла, легка і м'яка), яку широко використовують у будівництві, деревообробній, целюльозно-паперовій промисловості, у виготовленні муз. інструментів тощо; кора С. має 7 — 15% дубильних речовин. З С. добувають смолу, дьоготь, терпентину, живицю, деревний оцет; її розводять як декоративне дерево в парках, використовують у ліс. смугах тощо.
У Карпатах трапляється гірська форма звич. С., яку раніше вважали за окремий вид (P. montana). На Кавказі поширена С. східня [P. orientalis (L.) Link, et Carr.], в озелененні має значення С. енґельманська (P. engelmannii Engelm.) і С. колюча (P. pungens Engelm.).
 |
Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
