Івасюк Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Володимир Івасюк. Фото з обкладинки журналу "Соц.культура". 1972

Володимир Михайлович Івасюк (4 березня 1949 – середина травня 1979) — видатний український поет і композитор. Один із основоположників української поп-музики. Автор ста семи пісень, п’ятдесяти трьох інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Був професійним медиком та скрипалем, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі. Майстерно виконував свої пісні. Мав художній талант, був неординарним живописцем.

18 травня 1979 року його тіло було знайдене повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство. Але дана версія підлягала сумніву громадськості як у 1979 році, так і тепер. Проти офіційної версії свідчить хоча б те, що тіло Івасюка висіло з чемоданом у руці.

Докладно про життя і смерть Володимира Івасюка розповідається у книжках «Монолог перед обличчям сина» та «Життя і смерть Володимира Івасюка».

[ред.] Основні дати життя і творчості

1949, 4 березня народився у м. Кіцмані Чернівецької області в родині учителів Михайла і Софії Івасюків.
1955–1963 навчається у місцевій дитячій музичній школі.
1956–1966 учень Кіцманської середньої школи.

Будинок в якому народився Володимир Івасюк. Через 30 років в ньому народилась співачка Ані Лорак

1962 бере участь у заключному концерті обласного огляду музичних шкіл Буковини.
1963 вступає до Київської музичної десятирічки ім. М. Лисенка по спеціальності альт. Навчається першу чверть. З другої чверті через хворобу повертається до Кіцманя та навчається у середній школі та музичній школі по класу фортепіано.
1964 пише першу пісню «Колискова» на вірші батька. У рідній школі створює вокально-інструментальний ансамбль «Буковинка».
1965 ансамбль «Буковинка» за перемогу в республіканському конкурсі нагороджено поїздкою по Дніпру.
1966 сім’я переїжджає до Чернівців. Вступає до медичного інституту, однак виключений з нього за участь у "політичному інциденті". Влаштовується працювати на завод «Легмаш», де керує заводським хором. Під псевдонімом Весняний надсилає на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірш В. Миколайчука та «Колискова для Оксаночки» на власний вірш. За пісню «Відлітали журавлі» удостоєний першої премії.
1967–1972 повертається до навчання у медичному інституті.

Пам'ятник Володимиру Івасюку у Кіцмані.

1970 пише пісні «Червона рута» й «Водограй», які вперше виконує з Оленою Кузнецовою у передачі Українського телебачення «Камертон доброго настрою» 13 вересня.
1971 режисер Роман Олексів знімає в селищі Яремча перший український музичний фільм «Червона рута», в якому головні ролі виконують Софія Ротару й Василь Зінкевич. У фільмі звучить багато пісень Івасюка. «Червона рута» перемагає на першому всесоюзному фестивалі «Пісня-71». На заключному концерті в Останкіно її виконують Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і Володимир Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва. «Червону руту» друкує тижневик «Україна».
1972 на чернівецькому телебаченні відбувається прем’єра пісні «Балада про дві скрипки», яку виконує Софія Ротару. Пісня «Водограй» перемагає в телевізійному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти!» та фестивалі «Пісня-72». Переїжджає у Львів. Там навчається в медичному інституті й починає студії у консерваторії на підготовчому відділенні. У листопаді на запрошення Володимира Івасюка у Львівському театрі ім. Марії Заньковецької його пісні виконує ансамбль «Смерічка». Початок співпраці з Ростиславом Братунем, що є етапним у творчості композитора.
1973 закінчує Львівський медичний інститут, вступає в аспірантуру до професора Т. Митіної.
1974, серпень у складі радянської делегації їде на міжнародний пісенний конкурс «Сопот-74», на якому Софія Ротару перемагає з його пісню «Водограй». Із сестрою Галиною здійснює коротку подорож Польщею.

1974, вересень розпочинає навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторії в класі А. Кос-Анатольського.
1974–1975 робота над музикою до вистави «Прапороносці» за однойменним романом О. Гончара. Режисер вистави — Сергій Данченко.
1975, 19 березня прем’єра вистави «Прапороносці». Музика В. Івасюка високо оцінена критикою.
1975, серпень-вересень у селі Розтоки на Буковині знімається фільм «Пісня завжди з нами», в якому Софія Ротару виконує шість пісень В. Івасюка.
1976, липень В. Івасюка виключають з консерваторії за пропуски занять. Пише музику до вистави «Мезозойська історія» у Дрогобицькому обласному муздрамтеатрі.
1977 відновлює навчання у Львівській консерваторії в класі Лєшека Мазепи. Софія Ротару з піснею В. Івасюка «У долі своя весна» перемагає на фестивалі «Сопот-77». Виходить платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару». Виходить збірка його пісень «Моя пісня».
1978, квітень участь у всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Єревані. Піаністка Л. Десяткіна виконує на конкурсі «Сюїту-варіації на тему народної пісні «Сухая верба» В. Івасюка.

Меморіальний музей Володимира Івасюка. Чернівці

1978, жовтень участь у всеукраїнському зльоті творчої молоді. Виконується «Сюїта-варіації для камерного оркестру» та відбувається прем’єра пісень «Літо пізніх жоржин» на вірші Р. Братуня, «Нам спокій, друже, тільки сниться» на вірші Р. Кудлика. Пісні виконує соліст Львівської опери Ігор Кушплер.
1978, листопад перемога на всесоюзному конкурсі композиторів-студентів консерваторій у Москві — дипломи II ступеня за «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хара».
1979, квітень член журі першого республіканського конкурсу артистів естради.
1979, 24 квітня за телефонним викликом йде з дому й більше не повертається.
1979, 18 травня тіло Володимира Івасюка випадково знайдене в Брюховицькому лісі під Львовом. Точна дата смерті Івасюка не відома.
1979, 22 травня похорон Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі у Львові, що вилився у масову акцію протесту проти влади. З цього часу на творчість композитора накладено заборону.

Зірка Володимира Івасюка на Театральній площі у Чернівцях

Могила Володимира Івасюка у Львові.

1989 відновлення інтересу до Володимира Івасюка. «Червона рута» стає назвою однойменного фестивалю.
1994, 2 березня президент України Леонід Кравчук підписує Указ про присудження посмертно Володимиру Івасюку Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
1998 концерт «Володимир Івасюк. Повернення». Спроба ознайомити сучасників з творчою спадщиною композитора.
1999, 4 березня відкриття у Чернівцях Меморіального музею Володимира Івасюка.
2001 на V Ювілейній Церемонії нагородження лауреатів Всеукраїнської премії у галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» Володимира Івасюка нагороджено у номінації «За внесок у розвиток музичної культури України XX століття».
2003 вихід компакт-диску «Наш Івасюк» у виконанні Тараса Чубая та групи «Плач Єремії». Ріст зацікавленості творчістю композитора серед сучасної молоді.