Ізолінії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ізолі́нії (рос. изолинии, англ. isolines, isometric lines, нім. Isolinien f pl, Isorithmen f pl, Aquipotentiallinien f pl) – лінії на картах, планах, проекціях або інших графіках, які з’єднують точки з однаковим значенням будь-якої величини. Ізолінії використовуються для зображення на картах або маркшейдерсько-геологічних графічних документах ліній з однаковими значеннями абсолютних висот (ізогіпси), температур порід (ізотерми), магнітних схилень (ізогони), атмосферного тиску (ізобари), глибин і потужності покладу, вмісту в гірських породах хімічних елементів, сполук або мінералів, геоморфологічних та геофізичних величин тощо.

Найбільш поширені ізолінії: ізобари, ізобати, ізогаліни, ізогієти, ізогіпси, ізогони, ізодинами, ізосейсти, ізотерми.

[ред.] НАПРИКЛАД

Розподіл освітленості на площині може бути представлений изолініями освітленості (лініями ізолюкс). Для отримання ізолюкс сполучають точки з однаковою освітленістю.

Відстань між ізолініями вибирається так, щоб найбільш точно відобразити розподіл освітленості. В зонах з нерівномірним розподілом ізолінії будуються частіше, в зонах з рівномірним — рідше.