Інертит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Інертит (рос. инертит, англ. inertite, нім. Іnertit m) – у петрографії - мономацеральний мікролитотип, що містить мінімум 95 % (за об'ємом) інертинітових мацералів.

Зміст

1 Походження терміну
2 Склад
3 Розповсюдження
4 Властивості
5 Література

[ред.] Походження терміну

Термін введений Н.Родрігесом (1955 р.). З 1964 р за рішенням Міжнародного комітету з петрології вугілля і органічної речовини (МКПВОР) термін застосовується для позначення мікролітотипу, що складається з мономацеральних мікролітотипів інертинітових мацералів. Таким чином, термін описує аґломерацію одного або більше інертинітових мацералів. Проте, кожний мацерал може утворювати свій власний мікролітотип, якщо зустрічається в однорідних прошарках. Фюзит і семіфюзит є типовими мікролітотипами. Відкриті клітини фюзиту можуть бути заповнені мінералами. У та-ких випадках його називають «твердим фюзитом» на відміну від «м'якого фюзиту», що не містить мінералів.

Походження слова: inertus (лат.) – інертний.

[ред.] Склад

Фізичні та хімічні властивості І. визначаються відповідними інертинітовими мацералами. І. може містити невеликі залишки окиснених рослинних тканин, окиснену аморфну гумусову речовину невідомого походження (макриніт), окиснені секреції рослин (секретиніт) і залишки грибів (фунгініт), а також аґломерації (асоціації) інертодетриніту. У залежності від наявності або відсутності попутних уламкових мінералів залягання І. вказує на сухі періоди в процесі торфоутворення або на формування торфу, принаймні частково, із рослинного окисненого матеріалу (Марчоні і Калкреут, 1991 р.).

[ред.] Розповсюдження

І. – основний компонент літотипу фюзен і важливою складовою літотипу дюрен. У більшості зразків вугілля світу І. зустрічається в невеликих кількостях. Виключен-ням є вугілля Годвани, крейди і юри в північній півкулі, де часто зустрічаються щільні (тверді) лінзи інертодетриніту і рідше великі тіла секретиніту.

[ред.] Властивості

«М'який фюзит» крихкий і розсипчастий. Невеликі його уламки можуть приводити до розвитку у шахтарів пнев-моконіозу (Шульц і інш., 1997 р.), оскільки фюзит концентрується в шахтному пилі. Дроблення «твердого фюзиту» процес складний. Тому він концентрується в більш грубих фракціях.