Ґат'єн де Куртіль де Сандра
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ґат'єн де Куртіль де Сандра (франц. Gatien de Courtilz de Sandras) (1644-1712) — французький новеліст і меморіаліст. Писав напів-вигадані т. зв. мемуари від першої особи, головними героями котрих були відомі історичні особи минулого. Його найбільш відомі романи — «Мемуари М. Л. С. Д. Р.» (1687) «Мемуари д'Артаньяна» (1700) та «Мемуари пана де Б» (1711). Ці романи описують соціальну і політичну атмосферу під час правління кардиналів Рішельє та Мазаріні. Герої його романів — шпигуни та інтригани, галантні кавалери та злочинці.
До того як він почав писати, де Куртиль служив капітаном у двох різних підрозділах мушкетерів і вже чув про іншого відомого мушкетера - Шарля д'Артаньяна. Полишивши армію у 1688 р. він оселився у Нідерландах, де він почав писати свої романи. За свої, часом скандальні мемуари та публікації його було арештовано декілька разів і він відсидів 9 років у Бастилії, де комендантом служив Бемо — товариш д'Артаньяна. Завдяки своєму минулому серед мушкетерів, він можливо, сам бачив д'Артаньяна, або багато чув про нього. Також спілкуючись з тюремщиком Бастилії — Бемо він зібрав достатньо інформації про життя д'Артаньяна і коли звільнився, почав писати мемуари про цього мушкетера.
Найбільшу славу де Куртіль отримав завдяки своїм "мемуарам" про пригоди д'Артаньяна, котрі привернули увагу Олександра Дюма, який відтворив цей самий образ у своїх романах роман «Три мушкетери», «Двадцять років потому» і «Віконт де Бражелон, або Десять років потому». «Мемуари д'Артаньяна» вийшли спочатку у Нідерландах з-за побоювань автора, що він розголосив у них деякі державні секрети і що його могли знову заарештувати. Хоча в мемуарах було повно вигадок, більшість істориків сходяться у тому, що основну історію д'Артаньяна він передав більш-менш точно.
