Обговорення користувача:A1/Музикальний VS Музичний (04.12.2006-06.12.2006)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
- Повний архів знаходиться тут: User_talk:A1/АвтоАрхів
- Обговорення користувача тут: User_talk:A1
[ред.] Музикальний VS Музичний
Питаю як в музикознавця, в яких випадках варто застосовувати слово музикальний. а в яких музичний--Kamelot 14:07, 4 грудня 2006 (UTC)
- Точно также от украинского "музика" образовано "музичний", а от "музикант" - "музикальний". Поэтому "інструмент музичний", а "слух музикальний".[1] --Oleg Marchuk?!/©~№? 14:30, 4 грудня 2006 (UTC)
Слово "музикальний" є калькою з рос., тому застосовувати його не варто взагалі. Слух теж музичний, а стаття в обсервері потішила, дякую 
--A1 08:46, 5 грудня 2006 (UTC) “Чому неправильні вислови музикальна школа, музикальне училище?”
В українській мові є паронімічна пара музикальний — музичний, слова якої чітко розрізняються за змістом. Музикальний згідно з літературними нормами виступає у двох значеннях: а) “обдарований здатністю тонко сприймати музику, відчувати музичні твори, виконувати їх” (музикальний слух, душа, дитина, родина, народ); б) “мелодійний; приємний звучанням”. Музикальний голос, музикальний вірш. Російська мова в цих двох значеннях знає лише слово музыкальный, тому в мовленні якоїсь частини українців можливі ненормативні словосполучення музикальне училище, музикальна школа. Треба: музичне училище, музична школа. Музичний — той, що має стосунок до музики як виду мистецтва. Музичний (а, е, і) інструмент, студія, магазин, знання, виховання, вікторина, товариство, критик і т. ін. Слід, проте, брати до уваги, що, обираючи один з розглядуваних прикметників — музикальний чи музичний, маємо неодмінно враховувати контекст, бо з деякими словами вони обидва вільно поєднуються. Приміром, музикальний твір і музичний твір. “Усім сподобався романс “Гаї шумлять” — один з музикальних творів Георгія Майбороди” й “У концерті виконувалося кілька нових музичних творів”. У першому прикладі вжито музикальний, оскільки мовиться про мелодійність творів, приємність для слуху; в другому — музичний, адже визначається належність їх до виду мистецтва (музики). Практично в складних випадках можна орієнтуватися на таку ознаку: якщо перед словосполученням, яке викликає сумнів, можна поставити прислівники дуже, надзвичайно або утворити ступені порівняння цього прикметника, слід ужити якісний прикметник музикальний (“Усім сподобався романс “Гаї шумлять” — один з дуже (надзвичайно) музикальних творів Георгія Майбороди”; коли ж контекст не дає змоги цього зробити, використовуємо музичний.
--Oleg Marchuk?!/©~№? 09:11, 5 грудня 2006 (UTC)
Чомусь мені не подобається вислів "дуже музикальний слух", а зі всім іншим у статті можу погодитись. Мабуть словосполучення музикальний слух то вже дещо застаріла форма, а Музичний слух більш сучасна. --Yakudza -พูดคุย 09:24, 5 грудня 2006 (UTC)
- В музикознавчій літ-рі термін "музикальний" практично не зустрічається, але стосовно музично-обдарованої людини, а також як епітет - тут інша справа, також використовують іменник "музикальність". Щодо слуху - колеги з консерваторії відповіли так: - ""музичний", але в принципі може бути музикальний у значенні "гарний"". Приклад "“Гаї шумлять” — один з музикальних творів" виглядає конче недолугим. --A1 20:48, 5 грудня 2006 (UTC)
- Вважаю, що мовознавці краще розуміються на значенні і вживанні слів, ніж музи́ки в даному випадку --Oleg Marchuk?!/©~№? 07:48, 6 грудня 2006 (UTC)
На моэ переконання мовознавці в подібних випадках мали б консультуватись зі спеціалістами відповідної галузі. --A1 07:59, 6 грудня 2006 (UTC)
