Blu-ray Disc
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Blu-ray Disc або скорочено BD (від англ. blue ray — блакитний промінь і англ. disc — диск) — це чергове покоління формату оптичних дисків, що використовується для зберігання відео високої чіткості (з роздільною здатністю 1920х1080 точок) і даних з підвищеною щільністю.
Зміст |
[ред.] Історія
Даний стандарт був анонсований ще в 2002 р. компаніями Sony й Philips. По суті цей формат розроблявся практично з нуля. Його творці не прагнули зберегти максимальну схожість із DVD, що в підсумку дозволило не тільки підвищити ємність у порівнянні з HD DVD, але й досягти більшої масштабованості в майбутньому.
[ред.] Особливість технології
- Blu-ray використовує синій лазер з довжиною хвилі 405 нм. (DVD червоний 650 нм, CD інфрачервоний 780 нм).
- Реєструючий шар знаходиться на відстані 0,1 мм від поверхні диска (HD DVD та DVD - 0,6 мм).
- В Blu-ray - приводах застосовується лінза зі збільшеною числовою апертурою, що разом з наближенням реєструючого шару, забезпечує розширення кута зору OPU накопичувача. Це істотно підвищило стабільність зчитування даних з носія, дозволивши підвищити щільність розміщення доріжок при збереженні співвідношення сигнал/шум.
- Відстань між треками для Blu-ray становить 0,32 мкм (в HD DVD 0,4 мкм)
Збільшення числової апертури призвело до необхідності переробки механічної частини накопичувача і, як наслідок, його подорожчання. Але в той же час знизило вимоги до якості самих дисків, істотно підвищивши відсоток виходу придатних дисків, що згодом приведе до здешевлення Blu-ray-носіїв.
[ред.] Технічні специфікації
| Діаметр диска | Ємність одношарового | Ємність двошарового |
|---|---|---|
| 12 cм, односторонній | 25 ГБ (23.3 ГіБ) | 50 ГБ (46.6 ГіБ) |
| 12 cм, двосторонній | 50 ГБ (46.6 ГіБ) | 100 ГБ (93.2 ГіБ) |
| 8 cм, односторонній | 7.8 ГБ (7.3 ГіБ) | 15.6 ГБ (14.6 ГіБ) |
| 8 cм, двосторонній | 15.6 ГБ (14.5 ГіБ) | 31.2 ГБ (29 ГіБ) |
- 50 ГБ диск вміщує близько 9 годин відео високої чіткості
- 50 ГБ диск вміщує близько 23 годин відео стандартної чіткості
[ред.] Технологія твердого покриття
Через те, що на дисках Blu-Ray дані розташовані занадто близько до поверхні, перші версії дисків були вкрай чутливі до подряпин та інших зовнішніх механічних впливів через що вони вкладалися в пластикові картриджі. Цей недолік викликав багато суперечок щодо того чи зможе формат Blu-ray протистояти стандарту HD DVD - своєму основному конкурентові. HD DVD крім своєї більш низької вартості може нормально існувати без картриджів, також як формати CD й DVD, що робить його більше зрозумілим для покупців, а також більше цікавим для виробників і дистриб'юторів, які можуть бути стурбовані додатковими витратами через картриджі. Вирішення цієї проблеми з'явилося в січні 2004, з появою нового полімерного покриття, що дало дискам неймовірний захист від подряпин і пилу. Це покриття, розроблене корпорацією TDK, одержало назву «Durabis», воно дозволяє очищати BD за допомогою паперових серветок - які можуть нанести ушкодження CD й DVD. Формат HD DVD має ті ж недоліки, тому що ці диски виробляються на основі старих оптичних носіїв. За повідомленням у пресі «голі» BD із цим покриттям зберігають працездатність навіть будучи подряпаними викруткою. Так, механічна міцність робочої поверхні BD в 100 разів більше, ніж DVD. І нарешті, третім наслідком зменшення захисного шару стало збільшення масштабованості BR-дисків. Так, розробники планують незабаром підвищити кількість реєструючих шарів до 8, тим самим збільшивши загальну ємність до 200 GB.
[ред.] Системи захисту авторських прав
Також був істотно перероблений і механізм захисту вмісту від копіювання. Тепер в Blu-ray реалізована підтримка AACS (Advanced Access Content System), що використовує 128-бітовий ключ, що міняється через кожні 6 Kb записаних на диск даних. Крім того, AACS містить у собі механізм MMC (Mandatory Managed Copy), що дозволяє створити копію ліцензійного диска для перегляду його з HDD домашнього медіацентру або на портативному плеєрі, але, який запобігає її поширенню. Для додаткового захисту служить функція ROM-Mark, за допомогою якої кожному BR-диску надається свій унікальний ідентифікатор, що перешкоджає створенню його нелегальних копій, тому що робиться це на етапі виготовлення і тільки на сертифікованому обладнанні.
У форматі Blu-ray застосований експериментальний елемент захисту за назвою BD+, що дозволяє динамічно змінювати схему шифрування. Варто шифруванню бути зламаним, - виробники можуть обновити схему шифрування, і всі наступні копії будуть захищені вже за новою схемою. Таким чином, одиничний злом шифру не дозволить скомпрометувати всю специфікацію на весь період її життя. Також буде використана технологія MMC, яка дозволяє користувачам робити легальні копії відеоінформації в захищеному форматі, цю технологію розробила компанія HP і вимагала її включення у формат. Саме відсутність можливості динамічно міняти схему шифрування дозволила створити програму DeCSS, що стала справжнім прокляттям кіноіндустрії: як тільки Content-Scrambling System (CSS) був зламаний, всі наступні DVD зламувалися вже без зайвих проблем.
Наступним рівнем захисту, яким володіють диски - це технологія цифрових водяних знаків за назвою ROM-Mark. Ця технологія буде жорстко прошита в ПЗП приводів при виробництві, що не дозволить програвачу програвати диск без спеціальної схованої мітки, яку за твердженням Асоціації, буде неможливо підробити. Так шляхом твердого регулювання й ліцензування заводів будуть відбиратися виробники дисків, яким буде поставлене спеціальне устаткування.
На додаток до цього, всі Blu-ray програвачі зможуть видавати повноцінний відеосигнал тільки через захищений шифруванням інтерфейс. Це означає, що більшість перших HDTV-телевізорів, які продавалися без інтерфейсів з підтримкою HDCP (HDMI або DVI з підтримкою HDCP) не зможуть відтворювати відео високої чіткості з Blu-ray дисків.
[ред.] Зовнішні посилання
 |
Цій статті слід надати енциклопедичного стилю, і, при потребі, відформатувати, використовуючи мову розмітки Вікі. Ви можете допомогти проекту, зробивши це! |
