Альберт Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Альберт Великий (Albert von Bollstadt, Альберт фон Больштедт, Albertus Magnus) (бл. 1193-15 Листопада 1280) - німецький філософ, теолог і природознавець німецького походження, чернець-домініканець, представник ортодоксальної схоластики, канонізований в 1931р.

Зачинатель перебудови та енциклопедичної систематизації католицького богослов'я на основі арістотелізму, завершеної його учнем Томою Аквінським. Разом з ним вів боротьбу проти опозиційних шкіл у схоластиці, єресей, аверроїзму, проти антифеодальних ідей і рухів. А. В.— автор філос. творів («Про причини та про виникнення загального») і природничо-наук, трактатів.

УРЕ: (н. між 1193—1207 — п. 1280) — середньовічний німецький філософ-схоласт і теолог, прозваний католицькими богословами «Великим»; ідеолог феодального ладу. А. фон-Б. був учителем Фоми Аквінського. Намагався використати філософію Арістотеля для обгрунтування ідеології католицизму. Згідно з його вченням, філософія доповнює богослов'я і навпаки.