Алюмосилікати

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Алюмосиліка́ти [від алюм (іній) і силікати] (рос. алюмосиликаты, англ. alumosilicates, нім. Alumosilikate) — група мінералів з великим вмістом алюмінію, виділена 1891 В. І. Вернадським з класу силікатів.

За визначенням Вернадського, глинозем і кремнезем відіграють в А. однакову роль, обидва є кислотними ангідридами, а самі А. та їхні аналоги розглядаються як похідні комплексних кремнеглиноземистих та аналогічних ангідридів. Рентгеноструктурні аналізи підтвердили погляди В. І. Вернадського на роль алюмінію в конституції силікатів і дозволили розділити силікати, що містять алюміній, на дві групи — алюмосилікати і силікати алюмінію.

Тепер А. називають тільки такі силікати, в яких алюміній, подібно до кремнію, має четверну координацію (тобто кожний атом алюмінію оточують 4 атоми кисню) і навіть може ізоморфно заміщувати кремній (напр., польові шпати, цеоліти, слюди та ін.). Таким чином, в алюмінатів роль глинозему є близькою (але не тотожною) до ролі кремнезему.

А. мають густину менше 2890 кг/м³.

До алюмосилікатів належать польові шпати, фельдгипатоїди, цеоліти, скаполіти, слюди та ін.

До силікатів алюмінію належать гранати, каолін та ін.

А. — одна з основних складових більшості порід земної кори (вивержених, уламкових і осадових). Загалом А. складають понад 50 % об'єму верх. частини літосфери. У складі ґранітів А. складають 65-75 % (за об'ємом).

Алюмосилікати відрізняються від силікатів алюмінію меншою твердістю та кислотостійкістю, заниженим світлозаломленням, меншою величиною питомої ваги, ясним забарвленням тощо.