Анекдот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Анекдо́т (грец. ανεχδοτος — невиданий) — коротке усне гумористичне або сатиричне оповідання про якусь подію, випадок з дотепним фіналом.
В античних літературах анекдотом називали старі твори, які в свій час не були відомі. Вперше цей термін вжив Прокопій Кесарійський («Таємна історія», 6 ст.). Свого часу до анекдоту відносили фібліо та фацеції і польські фрашки. Як жанр фольклору анекдот близький до народної новели (Дж. Бокаччо, А. Чехов, Остап Вишня). Серед безлічі анекдотів зустрічається чимало чисто розважальних, але основна маса їх має соціальну спрямованість. Сюжети анекдоту постійно використовував у своїх співомовках Степан Руданський:

Питаються якогось хлопця

Придорожні люде:

«Чи багато верстов, сину,

До Києва буде?»

«Та так, люде, того року

Було вісімнадцять,

А тепер, — говорить хлопець, —

Лічимо сімнадцять!»

«Що ж то, сину, за пригода

Така прилучилась?»

«Та пригода — не пригода —

Верства провалилась!»

Анекдот — одне із джерел сучасних поетів-гумористів (С. Олійник, П. Глазовий та інших).

[ред.] Література

• Українська радянська енциклопедія
• Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. — К.: ВЦ «Академія», 1997. — с. 41-42