Антей
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анте́й (гр. Antaios) — син Посейдона й Геї, велетень, найвродливіший і наймогутніший поміж гігантами. Був нездоланний, доки торкався матері-Землі, від якої черпав нові сили. Жив у Лівії, змушував мандрівників боротися з ним. А. здолав Геракл: відірвав від Землі і задушив. Цю сцену було зображено на фронтоні храму Геракла у Фівах.
Образ А. є символом наснаги й сили, що їх дає людині зв’язок з рідною землею, з рідним народом.
УРЕ:
—в старогрец. міфології велетень, син бога моря Посеидона і богині землі Геї. Жив нібито у Лівії, був непереможним, бо його мати—Земля давала йому велику силу. Народ, герой Геракл, борючись з А., підняв його в повітря (відірвав від землі) і задушив. Переносно образ А. вживається як символ людини, яка силу свою черпає в народі, в масах.
