Берінг Еміль Адольф фон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Емі́ль А́дольф фон Бе́рінг (нім. Emil Adolf von Behring, 15.03.1854 — 31.03.1917) — німецький бактеріолог, вважається творцем імунології, перший лауреат Нобелівської премії з медицини та фізіології за 1901 рік.

Народився у багатодітній родині (сім’я мала 13 дітей, він був п’ятим) у родині вчителя. Закінчив військово-медичну школу в Берліні, служив у війську. З 1888 р. був асистентом Роберта Коха. Від 1895 професор університету в Галлє та Інституту Терапії у Марбурґу. =Праці=. Вперше показав, що сироватка крові імунізованих тварин має антитоксичні властивості. Разом з Ш.Кітасато і незалежно від Е.Ру створив сироватку, ефективну проти правцю (1890) і дифтерії (1901). У наступні роки чимало працював над проблемою імунізації проти [[туберкульозу]]

Був автором багатьох наукових праць, м.ін.:

• Die praktischen Ziele der Blutserumtherapie (1892)
• Aetiologie und aetiologische Therapie des Tetanus (1904)
• Diphterie (1910)
• Einfuehrung in die Lehre von der Bekaempfung der Infektionskrankheiten (1912)

Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.