Білопілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Цей термін має також інші значення

  Герб міста

Білопілля - місто районного підпорядкування в Сумській області, центр району. Розташоване за 45 км від обласною центру та за 30 км до кордону з Російською федерацією. Населення -19200 чол. (2005).

Промисловість Білопільського району була представлена 15 головними підприємствами машинобудівної, харчової, будівельної сфер. В Білопіллі діяли підприємства: ВАТ "Білопільський машинобудівний завод", який випускає технологічне обладнання для хлібопекарської і цукрової промисловості, сільгоспмашини; колективне підприємство "Білопільська меблева фабрика" випускає кухонні меблі; ЗАТ "Білопільський сирзавод", ВАТ "Білопільський завод продтоварів", ВАТ "Білопільський хлібозавод". Нині в райцентрі немає жодного діючого промислового підприємства, зокрема, хлібозавод було приватизовано, перепродано й знесено у 1997-2001 роках, а у 2006 році зупинено роботу сирзаводу. Нині район є сільськогосподарським.

[ред.] Історія

Територія сучасного Білопілля була заселена ще у ІІ-VІ ст., про що свідчить виявлене поселення черняхівської культури. За часів Київської Русі виникло укріплене місто Вир, яке відігравало роль форпоста в боротьбі з кочівниками. Вперше Вир згадується в "Повчанні" Володимира Мономаха під 1096 роком, але події, які там відображені, стосуються 1113 р. В 1239 р. місто спустошили й спалили монголо-татари. В середині XVI ст. у цій місцевості з'являються пости російських служивих людей військові сторожі. Одну з них встановили на Вирському городищі. Існувала вона до 1571 р. В 1672 р. на місті давнього Вира виникло нове поселення, яке нараховувало 1352 чол. Першу свою назву Крига поселення дістало від річки. Під цією назвою, що довго зберігалася в народі, воно згадується в літопису Самовидця за 1687 р. Друга назва - Білопілля, - походить від однойменного містечка Варшавського повіту, звідки прийшли перші переселенці па чолі із сотником С.Фоменком.

Білопілля було сотенним містечком Сумського козацького полку. Воно складалось з містечка з 9 вежами і острогу з 13 баштами. В 1678р. тут нараховувалось 53 російських служивих людей та 1202 козаки. В 1681р. до Білопілля приписали три села Кригу (в посаді), Ворожбу (за 2 версти від міста) та Павлівку (за 5 верст від міста). В 1683р. Білопільські землі було відмежовано від Путивльського повіту, а путивльців, які проживали в приписаних до Білопілля селах, виселили на р. Снагость. В 1696-1697рр. в Білопіллі та ближніх селах відбувся виступ козаків, яких путивльські поміщики включили до числа своїх селян. Виступи закінчилися лише після того, як білопільські поселенні одержали підтвердження свого козацького стану.

Майже 100 років своєї історії Білопілля розвивалось в умовах поєднання військової сторожової служби з землеробством і промислами. Тут щорічно відбувались 4 ярмарки, на які товари доставлялись з Путивля, Курська, Воронежа, Бєлгорода, Тули, Сум, Полтави. Після скасування полкового устрою в 1765р. Білопілля стає центром комісарства, потім — повітовим центром, пізніше — заштатним містом Харківської губернії, районним центром.

[ред.] Пам'ятники

• Миколаївська церква - головна споруда Радного майдану, в якій наставляли на гетьманство Д.Апостола та К.Розумовського, а раніше виголосили анафему І.Мазепі.
• Трьоханастасіївська церква - споруджена завдяки місцевим меценатам братам М.Л. та Ф.А.Терещенкам.
• Спасо-Преображенська церква та Київська брама міської фортеці.

[ред.] Персоналії

Уродженцем Білопілля був М.О.Антонович (1835-1918) — філософ, просвітитель, критик. В Білопіллі, в сім'ї залізничника народився педагог і письменник А.С.Макаренко (1888-1939). Це - батьківщина народного артиста СРСР Д.С.Антоновича (Будько — 1889-1975) та поета Олександра Олеся (О.І.Кандиби - 1878-1944). В юності в Білопіллі разом з батьками жив художник К.С.Малевич. В Білопільській чоловічій гімназії працював етнограф і педагог, нагороджений Золотою пушкінською медаллю, М.М.Гальковський. В Білопіллі народний художник Віктор Зарецький.

[ред.] інтернет