Верба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Верба

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ:	Streptophyta
-	Судинні (Tracheophyta)
-	Насінні (Spermatophyta)
-	Покритонасінні (Magnoliophyta)
-	Еудікоти (Eudicots)
Підклас:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Malpighiales
Родина:	Вербові (Salicaceae)
Триба:	Saliceae
Рід:	Верба (Salix)

Види

Біля 50 видів, у тому числі:

Цей термін має також інші значення

Верба (Salix L.) - Дерево, кущі або напівкущі родини вербових (Salicaceae). Деякі види мають і деревну, і кущову форми. Деревні види мають товсті, нерівні стовбури, вкриті грубою тріщинуватою кіркою. Крони широкі, шатроподібні, у деяких видів майже пірамідальні. Пагони видовжені і вкорочені, кора на них гладенька або зморшкувата. Бруньки поодинокі, вкриті однією лусочкою у вигляді ковпачка. Листки черешкові, чергові. Листкові пластинки цілісні, інколи лопатеві; від лінійних до майже округлих, цілокраї або пилчасті. Листки з більш-менш розвиненими прилистками, які інколи швидко обпадають. Квітки одностатеві, зібрані в сережки, рослини дводомні. Зацвітають до розпускання листків, одночасно з ними або після повного облистнення. Кожна квітка сидить у пазусі цілокрайої, більш-менш волосистої приквіткової луски. Оцвітина дуже редукована і представлена одним-двома нектарниками. Жіночі квітки мають одну маточку, зав'язь сидяча або на довгій (довшій за нектарник) чи короткій ніжці (коротшій за нектарник); стовпчик один, коротший або довший від зав'язі, приймочок дві, звичайно дволопатевих або двороздільних. Чоловічі квітки мають 2, рідко 1-3 або 5-12 тичинок, вільні або зрослися основами. Плід одногнізда коробочка, насінина волосиста. Верби поширені по всій Україні, крім високогір'я Карпат і Криму.

Зміст

1 Практичне використання
- 1.1 Бджільництво
2 Збирання, переробка та зберігання
3 Джерела

[ред.] Практичне використання

Танідоносні, деревинні, плетивні, волокнисті, фарбувальні, медоносні, лікарські, декоративні, фітомеліоративні і кормові рослини. Всі види верба - добрі танідоносні рослини. Вміст танідів у корі верби коливається від 5 до 15 % . Кора верб попелястої, козячої, тритичинкової, білої, ламкої, вушкатої, прутовидної є одним із джерел одержання найкращого дубильного екстракту, який служить стандартом при оцінці дубильних екстрактів світового ринку. Особливо цінною танідоносною рослиною є верба козяча. Слід відзначити також вербу попелясту; її запашна кора йде на дублення дрібних шкур для рукавичок, сап'яну тощо, причому шкіра набувае запаху кори.

Деякі види верб дають непогану деревину. У верби білої вона м'яка, легка, в'язка, гнучка, проте малостійка і невисокої міцності. Деревина верби білої використовується у будівництві, на виготовлення човнів, ночов, дуг, лопат, гілки йдуть на плетіння огорожі. Властивості деревини верби ламкої та її застосування такі самі, як і верби білої. Деревина усіх видів верб, кора яких іде на виготовлення дубильних екстрактів, може бути використана для целюлозно-паперової промисловості. Найціннішу деревину як сировину для целюлозно-паперової промисловості мають верби біла й козяча.

Деякі види верб дають доброякісний Матеріал для тонкого плетива. Кращими з них є верби прутовидна, пурпурова і тритичинкова. Верба прутовидна одна серед кращих верб, що використовуються для плетіння тонких виробів, для вистругування стрічок. Її прут добре колеться. Недоліком прута є здатність утворювати тріщини при тривалому зберіганиі. Вязкість прута дуже висока. З кори верби після біологічного виМочування одержують волокно, придатне для виготовлення мотузок та мішковини. Верба пурпурова має тонкі, гнучкі, Прямі, гладенькі й блискучі прути; Використовується Для тонкого плетива у нерозщепленому вигляді. Очищений після варіння прут швидко темніє і набуває кольору непофарбованої шкіри, він добре і мідно фарбується в різні кольори, добре лакується і навіть полірується. Із кори виділяють волокно, придатне для виготовлення мотузок і мішковини. Прут з верби тритичинкової тонкий, гнучкий, щільний, в’язкий, білого кольору, широко використовується в необкорованому вигляді для виготовлення рибальських снастей, а в обкорованому - кошиків. З кори одержують волокно, придатне для виготовлення мотузок і мішковини. Кора, знята з однорічних пагонів верби попелястої та тритичинкової, є гарним підв’язувальним матеріалом при окуліруванні, бо стрічки з неї широкі, еластичні, добре облягають ранки, разом з тим не в’їдаються у стовбур підщепи. Перед використанням їх зволожують. З кори верби білої роблять канати. З кори верби білої одержують червонувато-коричневу верби козячої - чорну, коричневу, жовту та червону фарби, а з листків тритичинкової - жовту фарбу для тканин.

[ред.] Бджільництво

Верби мають велику цінність для бджільництва, бо рано навесні зразу ж після виставляння вуликів дають нектар і пилок, які сприяють росту розплоду і, отже, зміцненню сили бджолиної сім’ї. Верби цінні ще й тим, що різні види цвітуть неодночасно і період цвітіння їх розтягується на тривалий період. Особливу цінність для бджільництва являють верби козяча, вушката, попеляста й біла. Верби ламка, прутовидна, пурпурова і тритичинкова теж гарні весняні медоноси і пилконоси, але мають менше значення, ніж попередні види. Особливої уваги заслуговує верба козяча. Бджоли збирають з неї нектар, пилок, клей. За період цвітіння (шість днів) кожна бджолина сім’я може зібрати з неї до 13,5 кг меду. Медопродуктивність її до 150 кг на 1 га. Вона цінна ще й тим, що створює взяток щороку.

Звичайна форма верби білої відвідується бджолами інтенсивно (медопродуктивність до 100 кг з 1 га), а плакуча зовсім не відвідується. 3 верби білої сильні сім’ї збирають 10-15 кг меду. За даними Української дослідної станції бджільництва, щоб отримати товарний мед з верб, необхідно мати сильні бджолині сім’ї, нарощуючи їх з літа попереднього року, а також великі запаси кормів у вуликах. На вербах виділяють падь різні види попелиць і афрофора вербова. Бджоли збирають в хмарну погоду до 2 кг падевого меду в день. У народній медицині використовують кору верби білої, ламкої, козячої, попелястої і тритичинкової як протигарячковий, в’яжучий, жарознижуючий, потогінний і протиревматичний засіб, для лікування ран, наривів, при випаданні волосся, для полоскання при запаленні слизових оболонок, як знезаражуючий засіб тощо. Верби біла, козяча, ламка і попеляста використовують для озеленення, а верби білу і ламку ще й як фітомеліоративні породи для залісення берегів водойм та річок.

Усі види верби являють деяку цінність як корм для тварин. Листки й молоді пагони більшості її видів добре поїдаються дрібною рогатою худобою, особливо козами. Велика рогата худоба також добре або задовільно поїдає гілки і листя верб. Вважають, що саліцин, який міститься в листках і корі, діє сприятливо на здоров’я тварин. Листки верби Містять протеїн (20-29 %), клітковину (7-25%), жир (2,б-8,5%).

[ред.] Збирання, переробка та зберігання

Заготовляють кору для одержання дубильних екстрактів, починаючи з осені, а з верби тригичинкової з перших чисел серпня, коли в корі міститься найбільше танідів. Заготовляють її і взимку. Для одержання кори 2-6-річні дерева й гілки верби зрізують і засипають землею. Навесні кладуть їх у воду, після чого вона легко знімається. Зібрану кору висушують під навісами або в приміщеннях з гарною вентиляцією. З внутрішнього боку кора не повинна мати деревини. Відносна вологість кори більше 16 %, вміст танідів - не менше 7 %. У період з 1 жовтня по 1 травня допускається постачання її з відносною вологістю не більше 22 % . Вона не повинна мати гнилі, червоточин і глибокої цвілі. Суха поверхнева цвіль, що легко зчищається, допускається. Зовнішній бік кори повинен бути гладеньким, поздовжньо-жолобчастим або шорстким, сірого, сірувато-зеленою і бурого кольору, а внутрішній бік - гладенький, чистий, без залишків деревини, ясно-солом'яного, ясно-рожевого, ясно-коричневого кольору. Облік сировини ведеться в тоннах, перерахованих на вагу при відносній вологості кори 16%.

Для лікарських цілей кору верби збирають рано навесні до цвітіння і розпускання листків, коли вона добре знімається. На молодих гілках через 25-30 см роблять кільцеподібні надрізи кори, які з’єднують одним-двома поздовжніми надрізами; при цьому трубочки чи напівтрубочки кори легко знімаються. Після зняття кору негайно сушать на папері або тканині, розклавши в один шар, не вкладаючи трубочку в трубочку. Сушать під навісом чи на горищі під залізним дахом з гарною вентиляцією. Добре висушена кора повинна ламатися з тріском, а не гнутися. В зібраному матеріалі не повинно бути ніяких домішок. Для виробництва плетених меблів заготовляють вербові прути, очищені від кори, з діаметром у прикореневому зрізі до 10 мм; палки круглі, очищені від кори діаметром у прикореневому зрізі від 11 до 40 мм.

Для виробництва плетених виробів (кошиків; господарчих, для квітів, фруктів, для речей домашнього вжитку; жіночих сумочок) заготовляють очищені від кори вербові прути з діаметром у прикореневому зрізі до 20 мм. Заготівлю провадять в осінньо-зимовий період. Для виробів використовують однорічний прут, який повинен бути прямим, гнучким, без сучків і пошкоджень. Щоб зняти кору, розсортований прут зв'язують у пучки і ставлять у басейн з водою, щоб викликати сокорух, при якому кора легко знімається. В спеціальних майстернях перед зняттям кори прут варять у казанах або пропускають через гарячу водяну пару. Варений прут з часом набуває рожевувато-коричневого забарвлення від дубильних і барвних речовин, що містяться в корі. Відбілюють його парами сірчаної кислоти або хлором, Абсолютна вологість вербової сировини для плетених виробів не повинна перевищувати 14 ± 2%, а абсолютна вологість вербових прутів і палок у готових плетених меблях не повинна перевищувати 18%.