Водяний конус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Водяний конус (рос. водяной конус; англ. water cone, aquatic cone, aqueous cone; нім. Wasserkegel m) – у нафто- газовидобуванні - локальне підняття поверхні підошовної води навколо діючої нафтової (або газової) свердловини в результаті деформування поверхні водонафтового контакту за рахунок створеного ґрадієнта тиску у вертикаль-ному напрямі. Утворення В.к. зумовлено характером розподілу гідродинамічного тиску поблизу вибою свердловини, при якому вертикальні складові ґрадієнта тиску і швидкості фільтрації мають максимальні величини на нижньому кінці інтервалу розкриття, розміщеному вище нафто- або газоводяного контакту. На формування В.к. впливають анізотропія пласта і депресія пластового тиску біля вибою свердловини. Для стійкості В.к. необхідне дотримання умови на вершині конуса (де p – тиск; z – вертикальна координата; – густина води; g – прискорення вільного падіння), при порушенні якого вершина В.к. загострюється і вода проривається у свердловину. При наявності у пласті непроникних глинистих прошарків значного проcтягання обводненість свердловини зменшується тампонажем вибою до їх рівня. Для процесу конусоутворення характерна нестаціонарність, зумовлена витісненням нафти (газу) водою.