Едо (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Едо (яп. 江戸, едо. "двері затоки", "естуарій") — стара назва сучасної японської столиці Токіо, особливо її центральної частини довкола Едоського замку. Відомі також помилкові іноземні транслітерації цього слова як Єдо або Єддо.

[ред.] Історія

Панорама Едо (Феліс Беато, 1865-1866 рр.)

Перша згадка про Едо датується 1457 роком, коли місцевий володар Ода Докан наказ звести поблизу берегів сучасної Токійської затоки невеликий замок у рибацькому селищі Едо.

З кінця 16 століття землі Едо увійшли до володінь Токуґави Іеясу, який у 1603 році заснував тут сьоґунат. Впродовж усього періоду Едо (1603-1867) місто відігравало роль політико-адміністративного центру Японії, хоча і поступалось за статусом столиці Кіото. За час свого існування Едо перетоврилося з маленького поселення у одне з найбільших міст світу з населенням білше одного мілльйона чоловік (1721).

Едо було поділене на два великі житлові масиви. В центрі міста височів замок сьоґунів Токуґава, на захід від якого простиралися садиби самураїв. На сході, вздовж ріки Сумідаґава та призамкових ровів щільно тулилися будинки простолюдинів — міщан і купців.

Під час реставрації Мейдзі (1868) резиденція імператора була переміщена до Едо, а саме місто отримало нову назву "Токьо" (東京, "східна столиця"). У іноземній літературі нова назва міста була спотворена як "Токіо".

У 1943 році Токіо було проголошено офіційною столцею країни.