Епос
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Е́пос (грец. epos - слово, оповідання)
- те саме, що епопея, а також древні історико-героїчні пісні (напр., билини)
- Різновид літературного (поряд з лірикою і драмою), оповідання про події, що буцімто відбувалися у минулому (які немов здійснювалися насправді і згадуються оповідачем).
Епос охоплює буття в його пластичній об'ємності, просторово-часовій довжині і подійовій насиченості (сюжетність). Виникає у фольклорі (казка, епопея, історична пісня, билина). До XVIII ст. головний жанр літератури.
Епос - епічна поема. Джерело її сюжету - народний переказ, образи ідеалізовані й узагальнені, мова відбиває відносно монолітну народну свідомість, форма віршована ("Іліада" Гомера, "Енеїда" Вергілія).
У XVIII-XIX ст. головним жанром стає роман. Сюжети запозичаються переважно із сучасності, образи індивідуалізуються, мова відбиває різко диференційовану багатомовну суспільну свідомість, форма прозаїчна.
Древні жанри епосу - повість, оповідання, новела. Прагнучи до повного відображення життя, епічні твори тяжіють до об'єднання в цикли. На основі цієї ж тенденції складається роман-епопея.
