Заліщики

Залі́щики, районний центр Тернопільської області. Розташоване на лівому березі Дністра за 125 км. від обласного центру. Через Заліщики пролягає стратегічна магістраль Берестя-Одеса; залізницею йдуть поїзди на Тернопіль, Чернівці, Івано-Франківськ, Одесу, Київ, Москву, Софію. Населення 10 тис. чоловік. До 1939 року це був центр виноробства. Щороку тут проводили традиційне свято, «Винобрання», на яке приїжджали з усієї тодішньої Польщі. До того ж, Заліщики славилися як кліматичний курорт із чудовими пляжами на Дністрі. Зі Львова курсував прямий поїзд до Заліщиків. Тепер цієї залізничної лінії немає.

[ред.] Історія

Назва міста походить від місця проживання перших поселенців — «за лісом». За історичними дослідженнями О. Тура перші письмові згадки про Заліщики відносяться до 1340 року. Територія Заліщиків була заселена людьми з давніх-давен. На території міста знайдено старожитності пізнього палеоліту, трипільської, липицької, ранньослов'янської та давньоруської культур. Село Заліщики з'явилось на землях села Дубровляни (Добровляни) як виселок близько 1469 року, котрий був відомий під назвою Залісся, у XVI ст. — Залісще. Назва Заліщики зафіксована після 1578 року. Нинішнє міcто заcноване близько 1750 pоку на земляx однойменного cела, яке з появою міcта cтало називатиcя Cтаpими Заліщиками. У 1766 році Заліщикам надано Магдебурзьке право (вільне самоврядування), а з 1774 року — статус повітового міста. Тоді на гербі Заліщиків можна було побачити ратушу, а над нею єдинорога — символ мужності та військової звитяги. Єдиноріг уособлював швидкість коня та ударну силу рога бика.

За часів Польщі земля, на якій виникли Заліщики, перейшла у власність магнатів Любомирських до краківського каштеляна станіслава Августа Понятовського. У 1763 році збудовано костел св. Станіслава. У 1766 році Заліщикам надано Магдебурзьке право (вільного самоврядування). Місто славилось на все Поділля чудовими народними майстрами: килимарями, гончарами, різьбярами по дереву.

Після створення Західно-Української Народної Республіки в листопаді 1918 року багато жителів міста та повіту вступили до Української галицької армії. На початку червня 1919 року Заліщики кілька днів були столицею Західно-Української Народної Республіки — тут перебував її уряд.

В 1939 році після нападу Німеччини на Польщу в Заліщиках деякий час перебував польський уряд. А вже після вступу у війну Радянського Союзу, цей уряд через Румунію евакуюється в Англію, й до 1945 року вважався легітимним урядом Польщі

У сучасних Заліщиках у повоєнні роки відбудувалися зруйновані війною промислові підприємства, будинки, дороги. стали до ладу цегельний і консервний заводи, харчокомбінат. Пущено в дію пекарню, маслоробний завод. створено кукурудзяно-калібрувальний завод, текстильно-галантерейну фабрику і фабрику господарсько-побутових товарів.

[ред.] Відомі люди

адвокати В.Охримович і В. Бараник, отці Й. Раковський, І. Туркевич, І. Коцик, що заснували в місті філію «Просвіти». агроном-дослідник Роман Коцик, мовознавець Микола Пушкар, організатор кооперативного руху Євген Храпливий, фізик Володимир Кучер, артист Євген Коханенко.

На Заліщанщині жили і творили: письменник В. Верига, патріарх Мстислав (Степан Скрипник), фізик Т. Гнатюк, Я. Головацький, О.Ольжич (Кандиба), поет В.Вихрущ, письменник П. Ковальчук

Михайло Гайворонський — композитор, музикант, диригент

[ред.] Джерела

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття/параграф не містить Картки або така картка є неадресованою.
Ви можете доповнити її/його такою і заповнити її. (І вилучити даний шаблон). Шукайте відповідні шаблони тут у розділі карток