Золота Орда
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Золота́ Орда́ – феодальна держава, що її заснував на початку 1240-х років хан Батий.
До складу Золотаї Орди входила величезна територія від басейну ріки Об та пониззя Сирдар’ї на сході до ріки Дністер на заході. Завойовані монголо-татарами в кінці 30 – на початку 40-х рр. 13 ст. руські землі не входили до Золотої Орди, а перебували у васальній залежності від неї – платили данину і в ряді важливих політичних питань (призначення князів, зобов’язання надавати Золотій Орді воєнну допомогу тощо) підлягали ханській владі.
Центром Золотої Орди було Нижнє Поволжя, її столицею спочатку було місто Сарай-Бату (поблизу нинішньої Астрахані), з 1-ї пол. 14 ст. – місто Сарай-Берке (поблизу нинішнього Волгограду).
Золота Орда була штучним, нетривким державним утворенням, в якому силоміць об’єднувались народи різного етнічного походження і різних ступенів соціально-економічного і культурного розвитку. Рівень суспільного розвитку монголо-татар був нижчий, ніж підкорених ними народів. Золота Орда мала хижацький, паразитичний характер. Продуктивні сили в ній майже не розвивалися, бо основними джерелами збагачення золотоординських феодалів були пограбування поневолених народів і захоплення здобичі під час систематичних розбійницьких походів на сусідні країни. В Золотій Орді переважна частина земель і пасовиськ була зосереджена в руках феодальної монгольської знаті. Поряд із значною частиною закріпаченого селянства в Золотій Орді існували вільні чи напіввільні селяни-общинники і домашні раби. Феодально залежні селяни сплачували феодалам і державі податки за землю, за виноградники, за користування водою з ариків тощо, відбували підводну, шляхову, мостову та ін. повинності. Кочівники платили з худоби податки натурою. Поширювався вивіз на продаж у країни Близького Сходу невільників, що їх захоплювали золотоординські феодали під час розбійницьких наскоків на руські та ін. сусідні землі. На чолі Золотої Орди стояв хан із роду Батия, який вважався верховним сюзереном і власником землі. Для розв’язання найважливіших державних питань хани скликали курултаї – з’їзди з представників військово-феодальної знаті.
[ред.] Державний устрій
Державний устрій Золотої Орди мав напіввійськовий характер. Військова та адміністративна влада зосереджувалася в руках представників феодальної знаті. Найвищі посади обіймали царевичі (родичі хана). Вони володіли улусами (уділами) і під час війни очолювали ліве та праве крила золотоординського війська. В адміністративному відношенні Золота Орда поділялася на улуси (пізніше – на області), округи – тумани (виставляли 10 тис. воїнів), тисячі, сотні і десятки. Їхні керівники (даруги, темники, тисячники, сотники й десятники) одночасно виконували функції воєначальників і правителів.
Монголо-татарське іго затримувало економічний і культурний розвиток руських земель, ослабляло їх політично, призводило до посилення феодального роздроблення. В Південно-Західній Русі боротьбу проти Золотої Орди на початку 1240-х років очолив князь Данило Романович Галицький. Проте невдовзі він змушений був визнати владу монголо-татарських ханів, але взагалі галицько-волинські князі перебували у меншій залежності від Золотої Орди, ніж князі Північно-Східної Русі. В 14 ст. внаслідок розвитку феодальних відносин, міжусобної боротьби монголо-татарських феодалів за ханську владу, посилення визвольної боротьби підкорених і залежних народів воєнно-політична могутність Золотої Орди поступово занепадала. В 2-й пол. 14 ст. Золота Орда починає розпадатись. Скориставшись з феодальної роздрібленості західних і південно-західних руських земель та з ослаблення Золотої Орди, литовські феодали захопили Чернігово-Сіверщину, Поділля, Київщину, Східну Волинь, які перебували під монголо-татарським ігом, а польські феодали загарбали Галицьку землю і західну частину Волині.
У Північно-Східній Русі боротьбу проти гніту Золотої Орди очолило Московське велике князівство. Під проводом великого князя московського Дмитрія Донського об’єднані руські збройні сили в Куликовській битві 1380 р. вщент розгромили величезне військо золотоординського темника Мамая. Вирішальну роль у розгромі відіграв засадний полк під командуванням князя, воєводи Боброка-Волинського, родом із Волині. Завдяки раптовому ударові засадного полку татарське військо зазнало в Куликовській битві остаточної поразки.
Пізніше значних ударів Золотій Орді завдав середньоазіатський правитель Тімур (походи 1389, 1391, 1395-1396 рр. на Поволжя, Крим та ін. території). Спроби Єдигея та інших правителів Золотої Орди припинити розпад і відновити її могутність успіху не мали. Виділилося в кінці 15 ст. Сибірське ханство, в кінці 14 – початку 15 ст. – Ногайська орда, потім виникли Казанське ханство (1438 р.), Кримське ханство (1449 р.), в 1460-х роках – Казахське, Узбецьке, Астраханське ханство. Розпавшись у 2-й половині 15 – на початку 16 столітя на окремі самостійні ханства, Золота Орда припинила своє існування.
[ред.] ДЖЕРЕЛА
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України.За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.
- Рад. енциклопедія історії України.- К., 1970.- т.2.
