Кримське ханство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кри́мське ха́нство (кримс. Qırım Hanlığı) — феодальна держава 1449-1783 рр. на території Кримського півострова, пониззя Дніпра, Приазов’я і Прикубання, що утворилася внаслідок політичного розпаду Золотої Орди.

Феодальні міжусобиці в Орді і підтримка Польсько-Литовської держави сприяли утворенню 1449 р. незалежного Кримського Ханства на чолі з Хаджі Гераєм, який переніс резиденцію з Солхата (нині Старий Крим) до Бахчисарая і поклав початок ханській династії Гераїв. В 1475 р. Гераї допомогли султанській Туреччині захопити генуезькі колонії Північного Причорномор’я і встановити турецьке панування на узбережжі Чорного моря в Кафі, Херсонесі, у фортецях Гезлев (нині Євпаторія), Перекоп, Арабат, Єнікале. В 1478 р. Менглі I Герай визнав себе васалом султана. Його наступники були фактично намісниками султана і навіть діставали платню від турецького уряду.

Владу хана обмежувала також рада у складі братів хана та беїв, які у своїх володіннях мали право чинити суд, вести війни. Свої землі беї здавали на відкуп, що посилювало важкий тягар десятини та інших феодальних повинностей. Великі побори збирало мусульманське духовенство на чолі з муфтієм, який займав у Кримському Ханстві друге місце після хана. Під час частих війн з Річчю Посполітою та Московським царством кримські війська захоплювали багато полонених, яких продавали на невільницьких ринках до Туреччини. Зовнішня політика Кримського Ханства була цілком підпорядкована інтересам турецьких феодалів. Використовуючи суперечності між Москвою і шляхетською Польщею, кримські хани вимагали від обох держав данину, подарунки та великі кошти на утримання послів. Найбільшу данину сплачувала шляхетська Польща. Проте великі данини не забезпечували їй та її володінням спокою. З 1450 по 1556 рр. кримські татари грабували Литовську Русь не менше 86 разів. У 1575 р. вони взяли з неї понад 35 тис. бранців. Кримські татари разом з турецьким військом брали участь у війнах з Іраном, ходили в походи на Астрахань (1569 р.), Угорщину (1594 р.). Татари становили понад третину турецького війська під час Хотинської війни 1620-1621 рр. Опір військам Кримського Ханства чинили запорізькі козаки, які вели оборонну і наступальну боротьбу проти татар і турків (походи 1575-1577 рр., 1608, 1616 рр. тощо). Разом із запорожцями в походи на Крим вирушали донські козаки (1628, 1667, 1675 рр.). Б.Хмельницький, щоб забезпечити Україну від загрози нападу татар, змушений був укласти з Іслямом III Гераєм угоду про спільну боротьбу проти шляхетської Польщі. Хан віроломно порушував її, татари продовжували грабувати руські землі та брати ясир.

За Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 р. Кримське Ханство було оголошене незалежним від Туреччини, яка, сподіваючись повернути Ханство під свою владу, всіляко підтримувала в Криму протиросійські елементи. За цих умов уряд Катерини ІІ змусив Шахіна Герая, проти якого не раз повставало населення, зректися влади і 1783 р. приєднав територію Кримського Ханства до Росії.