Кипіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кипіння - процес переходу рідини до пари, який характеризуеться, на відміну від випаровування, тим, що утворення пари відбуваеться не тільки на поверхні, але й в усій масі рідини. Кипіння можливе, якщо тиск насичених парів рідини дорівнює внутрішньому тиску. Тому дана рідина, знаходячись під цим зовнішнім тиском, кипить за цілом визначеної температури. Зазвичай температуру кипіння приводять за атмосферного тиску. Наприклад, за атмосферного тиску вода кипить при 373 К або 100° С.

Температура кипіння - характерна ознака рідини. Найнижча температура кипіння у рідкрго гелію (4,215 К); водень кипить за 20 К, цинк - за 1179 К, залізо - за 3145 К. З простих речовин найвища температура кипіння у ренію - 5900 К, вольфраму 5640 К і титану - 5560 К. Різні температури кипіння різноманітних речовин застосовуються у техніці для розгону сумішів, компоненти яких дуже відрізняються за температурою кипіння, наприклад для розгонки нафтопродуктів. При збільшенні тиску, під яким знаходиться рідина, її температура кипіння підвищується; при зменшенні тиску - знижується. Тому наприклад, на вершині гори Еверест вода кипить за температури 72° С.

Бульбашки, що утворюються при кипынні рідині, найлегше виникають на бульбашки повітря або інших газів, зазвичай присутніх в рідині. Такі бульбашки - центри кипіння - найчастіше прилипають до стінок посудини, тому кипіння раніше починається у стінок. Але якщо рідина вільна від газів, то утворення в ній бульбашок пари затруднене. Таку рідину можна перегріти, тобто нагрівати вище за температуру кипіння без того, щоб вона скипіла. Якщо в таку перегріту рідину ввести нікчемно малу кількість газу або твердих частинок, до поверхні яких прилипнуло повітря, то вона миттєво і дуже бурхливо закипає. Температура рідини при цьому падає до температури кипіння. Подібні явища можуть служити причиною вибуху парових котлів, і їх слід попереджати.