Конотоп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Конотоп
Основні дані
Регіон:	Сумська область
Район/міськрада:	Конотопський район
Код КОАТУУ:	5940400000
Засноване/перша згадка:	XVII століття, перша писемна згадка — 1635 р.,
Населення	88 200
Площа:	103 км² км²
Поштові індекси:	41600
Телефонний код:	+380-XXX
Географічні координати:	51°13' пн.ш. 33°12' сх.д.
День міста	6 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція:	{{{станція}}}
До обл.центру:  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	— км — км — км
До Києва:  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	— км — км — км
Міська влада
Міський голова:	Огрохін Іван Миколайович

Коното́п — місто в Сумській області, Розташоване на р. Єзуч, за 129 км від обласного центру. Населення 88 тис. мешканців (переважно українці), з підпорядкованими сільрадами — 102 тис. чол.

Конотоп сьогодні — промислове місто. Стабільно працюють підприємства: ВАТ Конотопський завод "Мотордеталь", продукція якого імпортується до Німеччини, Польщі, В'єтнаму, Болгарії, Італії; ВАТ Конотопський арматурний завод — єдине підприємство в Україні, яке випускає сталеву арматуру високого тиску і нафтопромислове обладнання; ВАТ НВО "Червоний металіст", в складі якого працює науково-дослідний інститут Автоматвуглерудпром; Конотопський вагоноремонтний завод; ВАТ Конотопська швейна фабрика "Силует", яка активно співпрацювала з американськими та канадськими фірмами(зараз фабрика припинила своє існування); ВАТ Конотопм'ясо, Конотопський молокозавод.

Місто Конотоп — великий залізничний вузол. Конотопський відділок Південно-Західної залізниці забезпечує вантажні та пасажирські перевезення у 7 напрямках: Московському, Київському, Харківському, Гомельському, Курському, Полтавському, Вітебському.

Зміст 1 Історія 1.1 Заснування і походження назви 1.2 Козацька доба 1.3 В Російській імперії 1.4 20 століття 2 Пам'ятники 3 Персоналії

[ред.] Історія

[ред.] Заснування і походження назви

Близько 1635 р. переселенці з Правобережної України заснували тут поселення Новоселиця. Перша згадка належить до 1638 р. Через п'ять років польський уряд спорудив на цьому місці фортецю, яка мала стати опорним пунктом в боротьбі з Московською державою. Деякі історики вважають, що Конотоп, як населений пункт існував ще до татаро-монгольської навали. Легенда розповідає, що під час переходу татарської кінноти в цих місцях у непролазних болотах загинуло багато коней та воїнів, тому й місцевість стала називатись конотопом — болотистим місце або кінським бродом, де грузли коні.

Також існує інша легенда, яка пояснює походження назви міста. Згідно неї, назва майбутнього Конотопа пов'язана з інцидентом із царицею, карета і екскорт якої загрузли у болотистій місцевості. Царицю врятували, але скарби і охорона потонули. Коли цариця вибралась, то сказала: "Що це за місце таке, де коні топнуть"? Звідси й назва пішла Конотоп. Є ще й третя легенда розповідає, що назва міста походить від річки Конотопка, що протікала неподалік поселення. Через це поселення часто проїжджали кочівники, які дали йому назву Конотоп за назвою річки. На нажаль ця річка висохла, а зміну їй була штучно створена інша, річка Єзуч.

[ред.] Козацька доба

В роки національно-визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. Конотоп стає сотенним містечком. Після Білоцерківського договору 1651 р. шляхта Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств отримала право повертатись в свої маєтки.

Після підписання Гадяцької угоди І. Виговського московський цар Олексій, щоб не втратити Україну, посилає армію під командуванням О. М. Трубецького. 21 квітня 1659 р. розпочалася облога Конотопа, в якому оборонялись козаки на чолі з полковником Г.Гуляницьким. 27 червня 1659 р. на допомогу місту прийшов з військом І.Виговський, а 28 червня відбулась знаменита Соснівська битва, в якій українська армія вщент розгромила армію московитів. Болотиста місцевість поставила московитьську кінноту і артилерію в складне становище. Два тилові удари, один нанесли ординці із засідки в урочищі Пуста Торговиця, другий — І.Виговський з козаками в районі нинішнього села Шаповалівка, вирішили долю битви. За короткий час полягло 20 чи 30 тисяч московитьського війська, до рук переможців потрапило безліч трофеїв, в тому числі великий прапор війська. Поразка примусила Трубецького зняти облогу Конотопа і ганебно тікати до Московщини.

В 1751 році згідно з універсалом гетьмана Розумовського Конотоп на 30 років стає особистою власністю генерального обозного Кочубея. В 80-х роках XVIII ст. на Конотопщині прокотилася хвиля селянських повстань, тут діяв загін під проводом Семена Гаркуші.

[ред.] В Російській імперії

Після ліквідації полково-сотенного поділу Конотоп стає повітовим центром, в 20-роках XX ст. — центром округу та району. Герб міста Конотопа був таким: прямокутний щит червоного кольору, в центрі якого зображено золотий Андріївський хрест, під ним - срібний півмісяць, над хрестом - шестикутна зірка. В 1783 р. українські козачі полки було реорганізовано в регулярні полки на зразок російської армії. Під час війни 1812 р. на Конотопщині створюються загони народних ополченців. Вже 20 серпня перший загін конотопських ополченців під командуванням штабс-капітана Черниша направився в Новозибків на з'єднання з російською армією. Для боротьби з інтервентами створювались і козачі полки. Більше 2 тис. козаків та селян повіту брали участь в боротьбі з французами.

Генерал-майор Василь Григорович Костенецький за відвагу, проявлену в Бородінському бою, був нагороджений орденом Георгія III ступеня і позолоченою шпагою з написом "За хоробрість". У місті до цього часу зберігається бойовий прапор ополчення 1812 р.

[ред.] 20 століття

Жителі Конотопа активно брали участь у радянсько-німецькій війні 1941-1945 рр. В кінці серпня 1941 р. був створений Конотопський партизанський загін, який згодом приєднався до Путивльського загону під командуванням Ковпака і ввійшов до складу Сумського партизанського з'єднання.

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно уродженцям міста Ю.Г.Цитовському, С.Ф.Проценку. М.Л.Краснянський удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.

[ред.] Пам'ятники

[ред.] Персоналії

Конотопчанином був відомий діяч культури і просвіти, перекладач, професор Харківського університету М.Й.Парпура (1763-1828). В 1798 р. в Петербурзі він на свої кошти видав Енеїду І.П.Котляревського.

В Конотопі народився відомий бібліограф, член-кореспондент Російської Академії Наук С.І.Попомарьов (1828-1913), який був редактором першого повного зібрання творів М.Некрасова. Виходцем з Конотопа був М.І.Драгомиров (1830-1905) - письменник, публіцист, військовий діяч, герой російсько-турецької війни 1877-1878 рр., до якого декілька разів приїздив художник І.Ю.Рєпін і писав з нього отамана Сірка на картині "Запорожці пишуть листа турецькому султану". Також у Конотопі деякий час проживав Малевич К.С., де й продав свою першу картину. Він згадує Конотоп як місто, де було багато товстих торговок салом.

З Конотопом пов'язане життя і діяльність українського історика О.М.Лазаревського (1834-1902), автора близько 450 праць з історії України другої половини ХVП-ХVІП ст. Протягом десяти років тут жив і працював білоруський поет-демократ Ф.К.Богушевич (1840-1900). В Конотопі бували письменники Т.Г.Шевченко, М.В.Гоголь, М.М.Коцюбинський, композитор П.І.Чайковський.

	Сумська область
Райони	Білопільський • Буринський • Великописарівський • Глухівський • Конотопський • Краснопільський • Кролевецький • Лебединський • Липоводолинський • Недригайлівський • Охтирський • Путивльський • Роменський • Середино-Будський • Сумський • Тростянецький • Шосткинський • Ямпільський
Міста обласного значення	Глухів • Конотоп • Лебедин • Охтирка • Ромни • Суми • Шостка