Космічний простір
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Космі́чний про́стір або "ко́смос" – це відносно порожні ділянки Всесвіту, що лежать поза межами атмосфер небесних тіл. Всупереч розповсюдженій думці, космос не є повністю порожнім, в ньому існує дуже низька густина деяких часток (переважно – водень), а також – електромагнітне випромінювання.
Зміст |
[ред.] Межа атмосфери
Чіткої межі між земною атмосферою та космосом не існує, оскільки з ростом висоти атмосфера розріджується. Якби температура була постійною, то тиск би змінювався за експоненціальним законом від 100 КПа на рівні моря до нуля. Міжнародна Федерація Аеронавтики (МФА) в якості робочої межі між атмосферою та космосом встановила висоту у 100 км. У США астронавтами вважають людей, що перебувають на висоті понад 50 миль (80 км).
[ред.] Сонячна cистема
Простір у Сонячній cистемі називають міжпланетним простором, який переходить у міжзоряний простір у точках геліопаузи. Вакуум космосу насправді не є порожнім, він де-не-де заповнений декількома десятками типів органічних молекул, знайдених за допомогою мікрохвильової спектроскопії, реліктовим випромінюванням, що лишилося після Великого Вибуху, та космічними променями, в яких містяться іонізовані атомні ядра та різні субатомні частинки. Також є газ, плазма, пил, невеличкі метеори та космічне сміття (матеріали, що лишилися від попередньої діяльності людини на орбіті).
Відсутність повітря робить космічний простір (та поверхню Місяця) ідеальними ділянками для астрономічних спостережень на всіх довжинах хвиль електромагнітного спектру. Доказами цього є дивовижні фотографії, надіслані космічним телескопом Хаббл (Hubble Space Telescope). Крім того, безцінну інформацію про планети, астероїди та комети Сонячної cистеми отримують за допомогою космічних апаратів.
[ред.] Вплив відкритого космосу на живі організми
Всупереч розповсюдженій думці, при потраплянні у відкритий космос людина не замерзне, не вибухне і миттєво не знепритомніє, її кров не закипить. Натомість, настане швидка смерть від нестачі кисню. Крім того, зі слизових оболонок організму (язик, очі, мембрани в легенях) почне швидко висихати вода. Деякі інші проблеми – опіки незахищених ділянок шкіри та ураження інших приповерхневих тканин тіла почнуться приблизно через 10 секунд. Таким чином, якщо не затримувати подих у легенях, то 30-60 секунд перебування у відкритому космосі не спричинять якихось серйозних незворотних травм людському організму. Докладніше про це на сайті NASA.
[ред.] Межі на шляху до космосу
- Рівень моря - 100 кПа (1 атм.; 760 мм. Рт. ст;) атмосферного тиску
- 4.6 км - МФА вимагає додаткового постачання кисню для пілотів та пасажирів.
- 5.0 км - 50 кПа атмосферного тиску
- 5.3 км – Половина всієї атмосфери лежить нижче цієї висоти.
- 8.8 км – Найвища точка Землі, вершина гори Еверест.
- 16 км – Потреба додаткового тиску у кабіні.
- 18 км – Межа між тропосферою та стратосферою.
- 20 км – Закипання води при кімнатній температурі. (Тілесні рідини не починають кипіти, оскільки тіло генерує достатньо внутрішнього тиску, щоби запобігти цьому ефекту.)
- 24.7 км – Рекорд висоти для повітряної кулі, керованої людиною
- 32 км – Турбореактивні літаки більше не працюють
- 45 км – Прямоточні повітряно-реактивні літаки більше не працюють.
- 50 км – Межа між стратосферою та мезосферою
- 80 км – Межа між мезосферою та термосферою
- 100 км – Лінія Кармана, що визначає кордон між космосом та атмосферою. Аеродинамічні поверхні більше не працюють через брак атмосферного тиску.
- 120 км – Перші помітні прояви атмосфери під час повернення на Землю з орбіти.
- 200 км – Найнижча можлива орбіта з короткотерміновою стабільністю (до декількох днів)
- 350 км - Найнижча можлива орбіта з довготерміновою стабільністю (до декількох років)
- 690 км – Межа між термосферою та екзосферою
[ред.] Умови виходу на орбіту
Для того, щоби вийти на орбіту, тіло повинно досягнути певної швидкості. Космічні швидкості для Землі:
- Перша космічна швидкість - 7,9 км/с
- Друга космічна швидкість – 11,168 км/с
Першим, хто зрозумів, що для досягнення таких швидкостей при використанні будь-якого хімічного палива потрібна багатоступенева ракета, був Костянтин Ціолковський.
[ред.] Див. також
Галерея зображень, надісланих Космічним телескопом імені Едвіна Хаббла
