Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Кістки (кістка — лат. os ) — органи в хребетних тварин, які входять до опорно-рухової системи і складаються з кісткової тканини. З кісток складається скелет. Характеризується високою твердістю, значним вмістом мінеральних речовин і своєрідною мікроструктурою.

Зміст 1 Функції 1.1 Властивості 2 Будова 2.1 Поверхня кістки 2.2 Склад 2.2.1 Людина 2.3 Кісткова речовина 2.4 Кістковий мозок 2.5 Клітини кісткової речовини 3 Розвиток кістки 4 Людина 5 Види кісток 6 З'єднання кісток 7 Кісткова термінологія 8 Джерела

[ред.] Функції

Кістки беруть участь у мінеральному обміні, вони є депо кальцію, фосфору тощо. Жива кістка містить в собі вітаміни А, D, С та інші. Як складові скелету виконують опорну,захисну та рухову функції. Кістковий мозок бере участь у творенні крові.

[ред.] Властивості

Кістки побудовані з кісткової тканини, які є різновидом сполучної тканини, складаються із клітин (остеоцити) та міжклітинної речовини, яка містить багато колагену, глікопротеїдів тощо, і мінеральних компонентів (в основному кристали гідрооксиапатиту). Завдяки цьому кістка має і гнучкість, і міцність. Опір свіжої кістки на розрив такий же, як у міді, і в 9 разів більший, ніж у свинцю. Кістка витримує стискування 10 кг/мм² (подібно до чавуну). Щоб переламати ребро необхідна сила в 110 кг/см².

[ред.] Будова

[ред.] Поверхня кістки

Поверхня кісти може показувати різні поглиблення (борозенки, ямки і т. д.) і підвищення (кути, краї, ребра, гребені, горбки тощо). Нерівності служать для сполуки кісток між собою або для прикріплення мускулів і розвинуті відповідно до розвитку мускулатури. На поверхні знаходяться так звані «живильні отвори» (Foramina nutritiva), через котрі живильні і кровоносні судини входять усередину кістки.

Кістка як орган ззовні (крім поверхонь зчленування) вкрита так званим окістям (Periosteum), яке є сполучнотканинною пластинкою збагаченою кровеносними і лімфатичними судинами, нервами. Оксітя міцно зрощене з кісткою за рахунок волокон, що входять у тканину кістки. Зовнішній шар окістя волокнистий, внутрішній — остеогенний (кісткоутворюючий) прилягає до кістки. В ньому розташовані остеогенні клітини в стані спокою, за рахунок яких відбувається розвиток, ріст в товщину та регенерація кістки після пошкодження. Окістя служить для харчування, росту і відновлення кістки. Внутрішні порожнини кістки утворені особливою м'якою тканиною — кістковим мозком.

[ред.] Склад

До складу кі́стки входять і органичні, і неорганічні речовини; чим молодша тварина, тим більший вміст перших; тому, кістки молодих тварин пружні і м'які, а кістки старих — тверді та крихкі. Відношення між обома складовими різне у всіх груп хребетних; наприклад, в кістках риб, а особливо глибоководних вміст мінеральних речовин відносно малий, і вони відрізняються мякою волокнистою будовою.

[ред.] Людина

Кількість (а точніше співвідношення) органічних і мінеральних речовин в кістці змінюється з віком. У дітей значно переважають органічні речовини, у дорослих — мінеральні. У дорослої людини частка мінеральних складових (переважно, фосфорнокисле і вуглекисле вапно та фосфорнокисла магнезія, а також фтористого, хлористого кальцію й інші) складає близько 60—70 % маси кістки, а органічні речовини (в основному осеїн, яки відноситься до клейодавальних речовин) — 30—40 %. Кістки виявляють велику міцність і сильний опір розривові, надзвичайно довго протистоять руйнуванню і належать до числа найзвичайніших залишків викопних тварин. При прокалюванні кіста втрачає органічнe речовинe, але зберігає свою форму і будову; піддаючи кісту дії кислоти (напр. соляної), можна розчинити мінеральні речовини й одержати гнучкий хрящуватий кістяк кістки.

[ред.] Кісткова речовина

Розрізняють два основних типи кісткової тканини — ретикулофіброзну (грубоволокнисту) і пластинчасту. Перша розвивається із мезенхіми, що властиво для покривних кісток черепа. Одночасно з диференціюванням клітин в остеоцити утворюється міжклітинна речовина і колагенові волокна. Розташована між клітинами і волокнами основна речовина ущільнюється, формуються кісткові балки (перекладини). Клітини поверхні утворюваної кістки перетворюються в остеобласти. Більшість кісток скелету людини (за винятком покривних кісток черепа) побудовані пластинчастою кістковою тканиною, тобто мають кісткові пластинки товщиною від 4 до 15 мкм, які складаються із остеоцитів і тонковолокнистої міжклітинної речовини. Сполучнотканинні волокна в товщі кожної пластинки лежать паралельно та орієнтовані у певному напрямку. В залежності від розташування кісткових пластинок розрізняють компактну і губчасту кістки. У компактній кістці пластинки розташовуються у певному порядку, утворюючи складні системи — остеони. Остеон — структурна одиниця кістки. Він складається із 5-20 циліндричних пластинок, що вставлені одна в одну. В центрі кожного остеону проходить центральний (Гаверсів) канал. Діаметр остеона 0,3-0,4 мм. Між остеонами розташовуються вставні пластинки. Зовнішній і внутрішній краї кістки вкриті генеральними пластинками. Губчаста кістка має тонкі кісткові пластинки і перекладини (трабекули), які перехрещуються між собою і утворюють багато чарунок. Напрямок перекладин співпадає з кривими стискування і розтягу, утворюючи склепінчасту конструкцію. Таке розташування кісткових трабекул під кутом одна до одної забезпечує рівномірне передавання тиску або тяги на кістку. Все це забезпечує найбільшу міцність кістки при невеликій затраті кісткової тканини.

У кістках розрізняють щільну і губчаcту кісткові речовини. Щільна відрізняється однорідністю, твердістю і складає зовнішній шар кістки; вона особливо розвинута в середній частині трубчастих кісток і тоншає в напрямку до кінців; у широких кістках вона утворює 2 пластинки, розділені шаром губчастої речовини; у коротких вона у вигляді тонкої плівки одягає кістку зовні. Губчаста речовина складається з пластинок, що перетинаються в різних напрямках, утворюючи систему порожнин та отворів, які в середині довгих кісток зливаються у велику порожнину.

За мікроструктурою кісткова речовина представляє особливий вид сполучної тканини, кісткову тканину, характерні ознаки якої: тверда, просочена мінеральними солями, волокниста міжклітинна речовина і зірчасті клітини з багатьма відростками. Основу кістки складають клейодавальні волокна з речовиною, що їх з'єднує. Ці волокна просочені мінеральними солями і складаються в пластинок, що складаються із шарів поздовжніх і поперечних волокон; крім того, у кістковій речовині знаходяться пружні волокна (волокна Шарпе). Частина цих пластинок в щільній кістковій речовині розтащована концентричними шарами навколо минаючих у кістковій речовині довгих каналів, що розгалужуються, (Гаверсові канали), частина лежить між цими системами, частина охоплює цілі групи їх або тягнеться уздовж поверхні кістки. Паралельно поверхні цих пластинок в них розташовані шари маленьких зіркоподібних порожнин, що продовжуються в численні тонкі канальці — це так звані «кісткові тільця», у яких знаходяться кісткові клітини, що дають відростки в канальці. Канальці кісткових тілець з'єднуються між собою та з порожниною Гаверсових канальців внутрішніми порожнинами й окістям. В такий спосіб уся кісткова тканина виявляється пронизаною безперервною системою наповнених клітинами і їхніми відростками порожнин і канальців, по яких і проникають необхідні для життя кістки поживні речовини. По Гаверсових канальцях проходять тонкі кровоносні судини (зазвичай артерія і вена); стінка Гаверсового каналу і зовнішня поверхня кровоносних судин покриті тонким шаром ендотелію, а проміжки між ними служать лімфатичними шляхами кістки. Губчаста кісткова речовина не має Гаверсових канальців. Кісткова тканина риб представляє деякі відмінності: Гаверсових канальців тут немає, а канальці кісткових тілець сильно розвинуті.

Особливою видозміною кісткової тканини є зубна речовина або дентин.

[ред.] Кістковий мозок

Внутрішні порожнини кістки (кістково-мозкові порожнини) і чарунки губчастої речовини (вони вистелені остеогенними клітинами на тонкій сполучнотканинній пластинці — ендост) містять м'яку, ніжну, багату на клітини і оснащену кровоносними судинами масу — кістковий мозок (у птахів частина порожнин наповнена повітрям). Розрізняють три види кісткового мозку: слизуватий (лише в деяких кістках, що розвиваються), червоний або лімфоїдний (наприклад, в епіфізах трубчастих кісток, у губчастій речовині хребців), і жовтий або жировий (найбільш розповсюджений, є в діафізах). Основну форму складає червоний кістковий мозок, у ньому є ніжна з'єднувалльно-тканинна основа, багата судинами, кісткомозкові або лімфатичні клітини, клітини, дуже схожі на лейкоцитів, забарвлені гемоглобіном і раховані за перехід до червоних кров'яних тельців, безбарвні клітини, що містять усередині червоні кульки, і багатоядерні великі («гігантські») клітини, так звані міелопласти.

При відкладенні в клітинах (звичайно зіркоподібних) основи жиру і зменшенні числа лімфатичних елементів червоний мозок переходить у жовтий, а при зникненні жиру і зменшенні лімфатичних елементів він наближається до слизуватого.

У плоду і немовляти у всіх порожнинах кістки знаходиться червоний кістковий мозок. У дорослої людини червоний кістковий мозок є лише в чарунках губчастої речовини плоских кісток (грудина, крила клубових кісток), губчастих кістках і епіфізах трубчастих кісток.

[ред.] Клітини кісткової речовини

У кістці розрізняють такі клітини:

• Остеобласти — багатокутні, кубічної форми молоді клітини кістки, багаті елементами зернистої ендоплазматичної сітки, рибосомами, комплексом Гольджі. Здатні до розмноження. Поступово остеобласти диференціюються у остеоцити, при цьому кількість органел у клітині зменшується. Міжклітинна речовина, яка утворюється остеобластами, замуровує клітину з усіх боків і просочується солями кальцію.
• Остеоцити — зрілі багатовідросткові клітини, які лежать у кісткових лакунах. Їх відростки контактують між собою, а канальці, у яких проходять відростки, пронизують речовину кістки. Остеоцити не діляться, органели у них розвинені слабко.
• Остеокласти — великі багатоядерні клітини, які руйнують кістку і хрящ. Хрящова тканина піддається процесові руйнування, усмоктування і замість неї утворюються, при участі остеобластів, кісткова тканина; процес цей може йти як з поверхні хряща, від його зовнішньої оболонки (перихондрія), що перетворюється потім в окістя, так і усередині його. Остекласти мають багато протеолітичних ферментів, мітохондрій, лізосом і вакуоль. У них добре виражений комплекс Гольджі. Остеокласти відносять до макрофагів.

[ред.] Розвиток кістки

Розвиток кістки відбувається 2 способами: або зі сполучної тканини, або хряща. Першим способом розвиваються кістки зводу і бічних відділів черепа, нижня щелепа і, на думку деяких, ключиця (а в нижчих хребетних і деякі інші) — це так звані покривні або облягаючі кістки. Вони розвиваються прямо зі сполучної тканини; волокна її трохи згущаються, між ними з'являються кісткові клітини й у проміжках між останніми відкладаються вапняні солі; утворяться спочатку острівці кісткової тканини, що потім зливаються між собою. Більшість кісток скелету розвивається з хрящової основи, що має таку ж форму, як майбутня кіста. Хрящова тканина піддається процесові руйнування, усмоктування і замість неї утвориться, при діяльній участі особливого шару освітніх кліток (остеобластів), кісткова тканина; процес цей може йти як з поверхні хряща, від його оболонки, що вдягає, перихондрия, що перетворюється потім в окістя, так і усередині його. Звичайний розвиток кісткової тканини починається в декількох крапках, у трубчастих кістах окремими крапками окостеніння володіють епіфізи і диафиз.

Ріст кістки в довжину відбувається головним чином у частинах ще не окостенілих (у трубчастих кістах між епіфізами і діафізом), але почасти і шляхом відкладення нових часток тканини між існуючими («інтусусцепція»), що доводять повторні виміри відстаней між убитими в кісту вістрями, живильними отворами тощо; стовщення кіст відбувається шляхом відкладення на поверхні кісти нових шарів («аппозиція») завдяки діяльності остеобластів окістя. Ця остання володіє у високому ступені здатністю відтворювати зруйновані і вилучені частини кістки. Діяльністю її обумовлюється і зрощення переломів. Паралельно з ростом кісти йде руйнування, усмоктування («резорбція») деяких ділянок кісткової тканини, причому діяльну роль грають так називані остеокласти («клітини, що руйнують кісту»), багатоядерні елементи, що спостерігаються на стінках мозкових порожнин, в окісті і стінках великих порожнин у кістці (напр. Гайморова печера тощо).

[ред.] Людина

Кістка живої людини — динамічна структура, у якій відбувається обмін речовин — руйнування старих і створення нових кісткових трабекул і остеонів. Кістки змінуюються у відповідності до умов зовнішнього середовища, під впливом яких відбувається перебудова їх макро- і мікроструктури. Кістки розвивються краще де більше працюють м'язи, що прикріплені до цих кісток. Форма і рельєф кістки залежить від характеру прикріплення м'язів. Якщо м'яз прикріплюється сухожиллям, то на кістці формується горбик, відросток. Якщо м'яз вплітається в окістя широким пластом - формується на кістці заглиблення. В місцях проходження кровоносних судин на кістках формуються борозни. Поверхня кістки має багато дрібних отворів, крізь які до кістки входять кровоносні судини, що забезпечують живлення кістки. Форма, ширина і довжина кістки залежать від виконуваної організмом роботи. У людей важкої фізичної праці, хребці набувають клиноподібної форми, а у балерин, шоферів — кістки плесна потовщені тощо. Суттєва роль у формуванні кісток скелету належить фізичним вправам.

[ред.] Види кісток

За формою кістки поділяють на: довгі, короткі, плоскі, змішані.

• Довгі або трубчасті кістки — такі, у яких довжина значно переважає ширину і товщину (видовжені); вони мають більш-менш циліндричну середню частину, тіло (діафіз) (Corpus s. Diaphysis) з порожниною усередині і 2 кінці або епіфізи (Extremitates s. Epiphyses), що завжди ширші за тіло і покриті на суглобних поверхнях шаром гіалінового хряща, знаходяться в кінцівках і більш-менш вигнуті. До довгих трубчастих кісток належать кістки плеча, передпліччя, стегна і гомілки.

• Короткі — кістки п'ястка, плесно, фаланги пальців. Діафізи побудовані у вигляді трубки, стінка якої має компактну кісткову тканину. Епіфізи мають губчасту будову. В цих кістках жодний вимір не переважає значно над іншими.

• Плоскі кістки побудовані із губчастої речовини, яка зовні вкрита тонкими пластинками компактної. До них відносяться лопатки, кістки черепа, грудина. У широких кісток два виміри переважають над третім; такі кісти служать переважно для утворення стінок порожнин, що містять різні органи (череп, грудину, тазову порожнину) і можуть бути плоскими, вигнутими, увігнутими і т. д.

• Змішані кістки мають складну будову. Вони складаються із декількох частин, що мають різну будову, форму і походження. Наприклад, хребці, кістки основи черепа тощо.

В окрему групу іноді виносять повітроносні кістки: лобна, клиноподібна, решітчаста, верхньощелепна. Вони так називаються, бо в них є повітряні порожнини, які вистелені слизовою оболонкою.

[ред.] З'єднання кісток

Синдесмологія - наука про з'єднання кісток

• Синартрози - безпереривні з'єднання кісток, більш ранні по розвитку, нерухомі або малорухомі за функцією.

• • Синдесмоз - кістки з'єднані посередництвом з'єднувальної тканини.
    • міжкісткові перетинки (між кістками передпліччя або гомілки)
    • сязки (у всіх суглобах)
    • роднички
    • шви

      зубчасті (більшість кісток купола черепа)

      лускаті (между краями височной и теменной костей)

      гладкі (між кістками лицьового черепа)

  • Синхондроз - кістки з'єднані через хрящову тканину.

За властивістю хрящової тканини:

• • • гіаліновий (між ребрами і грудиною)
    • волокнистий

За довжиною існування розрізняють синхондрози:

• • • тимчасові
    • постійні
  • Синостоз - кістки з'єднані через кісткову тканину.

• Диартрози - переривні з'єднання, пізніші по розвитку і рухливіші за функцією.

Класифікація суглобів:

• • за числом суглобних поверхонь
  • за формою і функцією

• Геміартроз - перехідна від безпереривних до переривних або навпаки.

[ред.] Кісткова термінологія

Термін	Значення
відросток (process)	Відносно великий виступ або prominent ґуля.(gen.)
зчленування, артикуляція (articulation)	Формує з'єднання кісток (суглоб).
зчленувальний відросток (articular process)	Виступ, що контактує з сусідньою кісткою.
фасетка (facet)	Невелика, вирівняна суглобова поверхня. фасетка, в хребетній морфології - сплющена зчленовочна поверхня. В зубній морфології - майданчик, що утворюється при стиранні зубів.
гілка (ramus)	Рукоподібна гілка, що виступає від тіла кістки.
височина (eminence)	відносно малий виступ або ґуля.
горбистість (tuberosity)	виступ або ґуля з грубою поверхнею?.
горбик (tubercle)	Виступ або ґуля з поверхнею, що грубіє, загалом менший, ніж бугор (tuberosity).
рожен (trochanter)	Будь-який з двох костистих відростків в верхньому кінці стегна.
ость (spine)	Відносно довгий, тонкий виступ або ґуля.
шов (suture)	З'єднання між кістками черепа (нерухомого з'єднання).
кісточка malleolus	Одна з двох специфічних опуклостей кісток в кісточці.
виросток, кондил (condyle)	Великий, заокруглений зчленувальний відросток (articular process).
епікондил (epicondyle)	Випинання на поверхні кістки, вище кондила (виростка) але не частина з'єднання.
line	Довгий, тонкий виступ, часто з rough поверхнею. Теж що й ridge.
гребінь (crest)	Гребінь.
отвір (foramen)	Прохід крізь кістку.
ямка (fossa)	Широкий, мілкий ввігнутий район.
поглиблення (fovea)	Маленька яма на голівці кістки.
прохід, канал (canal)	Довгий, тунелеподібний отвір (foramen), зазвичай проходження для нервів або кровоносних судин.
отвір (meatus)	Короткий прохід (canal).
лабіринт (labyrinth)	Западина в межах кістки, наприклад лабіринтова будова зубів.
синус, пазуха (sinus)	Западина в межах черепа.

Декілька термінів використовуються, для вказання на специфічні особливості довгих кісток:

Термін	Значення
діафіз (diaphysis)	стовбур довгої кістки; частина кістки між краями, кінцями (епіфізами). Теж що й shaft.
епіфіз (epiphysis)	частина кінця довгої кістки; регіони вторинного окостеніння.
епіфізіальна пластина (epiphyseal plate)	Эпифизы образуют концы длинных костей (головки). Тонкий диск гіалінового хряща між діафізом і епіфізом; зникає двадцятьма роками від народження. Також відомо як growth plate
голівка	проксимальний суглобовий кінець кістки.
шийка	частина кістки між голівкою та віссю.

[ред.] Джерела

• Кость із російської Вікіпедії. Переглянуто 1 Лютого 2007 року.
• Посилання на словник медичних термінів
• Анатомія людини
• Bone із англійської Вікіпедії. Переглянуто 1 Лютого 2007 року.