Методологія науки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Методоло́гія науки (від метод і грец. λόγος — вчення) — 1) Сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в якійсь науці; 2) Вчення про методи пізнання й перетворення дійсності. Розробка проблем М. н. виникає в зв'язку з необхідністю усвідомлення наукою своєї власної природи, принципів і методів, що лежать в основі пізнання дійсності та відтворення її в мисленні.

Особливого значення проблеми М. н. набувають у зв'язку з сучас. бурхливим розвитком науки, з тенденцією до вищого рівня узагальнення, коли стає дедалі складніше простежити безпосередній зв'язок між емпіричними фактами та їхнім теоретич. осмисленням. Виникає необхідність осмислити як метод дослідження, так і основоположення та закономірності розвитку теорій, що відображається в прагненні до створення метатеорій (особливо в логіці й математиці). Заг. методологією всіх конкретних наук є діалектичний матеріалізм, який розв'язує питання про природу методів і основоположень конкретних наук.

Матеріалістично розв'язуючи питання про співвідношення законів мислення і законів буття, діалектичний матеріалізм стверджує об'єктивність змісту людського мислення. Мислення приходить до істини внаслідок того, що воно підлягає тим самим законам, що й об'єкт. Вивчаючи закони розвитку об'єктивної дійсності, діалектич. матеріалізм одночасно є логікою пізнання, логікою побудови наук, теорій. Всі категорії діалектич. матеріалізму включають у свій зміст розв'язання питання про відношення мислення до буття. Тому щодо конкретних наук категорії діалектичного матеріалізму виступають як світоглядно-методологічні.

[ред.] Література

• Філософський словник