Ностратичні мови
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нострат́ичні мо́ви (від лат. noster — наш) — гіпотетична макрородина мов, що поєднує кілька мовних родин і мов Європи, Азії й Африки, у тому числі алтайські, дравідійські, індоєвропейські, уральсько-юкагирські (уральські і юкагиро-чуванские) мови й ескімосько-алеутські. Згідно з гіпотезою Сергія Старостина, родина вознила 15 тисяч років тому. Всі ностратичні мови сходять до єдиної ностратичної прамови.
Відповідно до іншої, слабше обґрунтованої гіпотези, висунутої останнім часом низкою дослідників, всі ностратичні мови відносяться до надродини більш високого рівня (так званих борейских мов).
Зміст |
[ред.] Пошуки ностратичної прамови
Шаблон:Maіn Автором гіпотези про ностратичні мови став у 1903 датський лінгвіст Х. Педерсен. На початку 1960-х ностратичну теорію істотно розвив московський славіст В. М. Ілліч-Світич, надалі нею активно займалися російські вчені А. Б. Долгопольський, В. А. Дибо й С. А. Старостін.
Одностайності щодо реальності існування такої надсім'ї мов серед науковців нема, але визнання її зростає. В. М.Ілліч-Світич дослідив лексичні, словотворчі і морфологічні подібності шести великих мовних сімей Старого Світу : алтайської, уральської, дравідійської, індоєвропейської, картвельської і семіто-хамітської. Він стверджує, що ці подібності отримують тлумачення лише в рамках теорії, яка постулює генетичну спорідненість згаданих мовних сімей, тобто їх приналежність до одного більш широкого угруповання, котре він називає ностратичним.
В. М. Ілліч-Світич й А. Б. Долгопольський відносили до ностратичних також афразійску макрородину, однак, на думку С. А. Старостіна й А. Ю. Мілітарьова, афразийські мови являють собою окрему родину, того ж віку, що й ностратична.
[ред.] Класифікація ностратичних мов
Ностратичні мови поділяються на:
- Західно-ностратичні мови
- Індоєвропейські мови
- Афразійські мови (ряд дослідників виділяють в окрему надродину)
- Кавказькі мови
- Східно-ностратичні мови
- Уральські мови
- Дравидійські мови
- Алтайські мови
[ред.] Західно-ностратичні мови
Розвили системи вокалічних чергувань — аблаут.
[ред.] Індоєвропейські мови
Деякими дослідниками вважаються найбільш близькими до картвельської родини. Інші вважають змішаною мовою, на яку вплинула якась аглютинативна мова типу уральської [можливо, нею була этруська]. Є думка й про її первісний ізолюючий тоновий стан. Про це говорять і строгі правила формування індоєвропейського кореня.
Час розпаду — V-І тисячоріччя до н.е. (Наводять й набагато більше ранню дату — VІІІ-VІ тисячоріччя до н.е. )
[ред.] Афразийські мови
Вважаються в найбільш близькому спорідненні з ностратичною макрородиною. Раніше відносили до західної галузі ностратичних (поряд з індоєвропейською й картвельської прасім'ями).
Час розпаду — XІІ-X тисячоріччя до н. е. (Раніше приводили набагато більше пізню дату — ІX-VІІІ тисячоріччя до н. е.)
[ред.] Картвельські мови
Найбільш близькі індоєвропейській родині. Пракартвельську мову деякі дослідники називають «північнокавказькою» праіндоевропейською (можливо, обидві прамови походять від індокартвельської).
Час розпаду — ІІІ тисячоріччя до н.е.
[ред.] Східно-ностратичні мови
Зберегли стабільний первісний вокалізм кореня.
[ред.] Дравідійські мови
Подібність із урало-алтайськими — аглютинація. Особлива подібність із уральським — фонетична (відсутні або варіативні дзвінкі і є глухі гемінати — так само, як й в етруській та хаттскій).
Час розпаду — ІV тисячоріччя до н.е.
[ред.] Уральські мови
Проміжне положення між алтайськими й уральськими займають юкагіро-чуванські мови, у зв'язку із чим вони поєднуються в уральсько-юкагірську прасім'ю. Ймовірно, піднялись з Південної Туркменії по східно-каспійському узбережжю до ріки Урал і далі розділилися на східно-уральську й західно-уральську області, освоюючи території по обидва боки від Уральських гір. В Угорщині популярні гіпотези етрусько-угорського зближення. Це виправдано подібністю фонетики, деякої лексики й граматики. Можливо, етруська мова займає проміжне положення між праіндоевропейською і прауральскою.
Час розпаду — V-ІІІ тисячоріччя до н. е..
[ред.] Алтайські мови
Алтайські мови діляться на тюркську, тунгусо-манчжурскую, монгольську (західноалтайські), корейську і японську групи (східноалтайські). Існування цієї родини як генетичної єдності піддається сумніву одними вченими (що говорять про мовний союз) і активно підтримується іншими. Деякі вчені думають, що в ностратичну родину входять окремо тюркські, монгольські та ін. прамови, які не утворять окремої алтайської підродини.
Час із — VІ тисячоріччя до н. е..
[ред.] Критика
Серед західних лінгвістів теорія ностратичних мов нерідко критично відкидається. Основним аргументом є, що на настільки великій часовій глибині методи порівняльно-історичного мовознавства (що виходять до того ж з подань про дивергенції мов у рамках багато в чому спрощеної моделі «родовідного дерева») незастосовні.
Різко негативно до ностратики ставиться відомий типолог і фахівець із австралійських мов Р. Діксон (R.M.W. Dіxon) у своїй книзі «The rіse and fall of languages, 1997». Критичні зауваження як за методикою в цілому, так і по окремих реконструкціях висловлювали також відомі фахівці Л. Кемпбелл, Дж. Метісофф й ін.
[ред.] Література
- Материалы к сравнительному словарю ностратических языков. В. М. Иллич-Свитыч 1965
- Лингвистический энциклопедический словарь. Ностратические языки. В. А. Дыбо. В. А. Терентьев.
