Оріген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Оріген народився близько 185 р. в християнській родині в Александрії. Його батько був катехетом, а також викладав граматику. Саме він був першим учителем сина і прищепив йому велику любов до Святого Письма, навчив замислюватись над значенням, яке воно має для людини.

Після початкової домашньої освіти Оріген вступив до Александрійської катехетичної школи, де під керівництвом Климента Александрійського поглиблював свої знання. Після мученицької смерті батька на плечі 17-річного Орігена ліг тягар піклуватися про долюматері та шістьох молодших братів і сестер. Він змушений був залишити навчання, продати батьківську бібліотеку, а заробляв на життя лекціями з граматики. Змолоду Оріген жив дуже аскетичним життям: ходив босоніж, не пив вина, спав без постелі, вживав мало їжі.

Десь близько 202-203 рр. Орігена було призначено вчителем Александрійської катехетичної школи на місце Климента. Він викладав гебрайську мову, виправляв переклад Святого Письма. Тодішній єпископ Александрії Димитрій доручив молодому (він мав 18 років) Орігенові керівництво школою, яка за його часів досягла найбільшого розквіту. На його лекції приходили християни, єретики, а також погани. Оріген добре розумів, що мусить невпинно поповнювати свою теологічну, а особливо філософську освіту, адже до його школи часто вступали люди, які мали неабиякі філософські знання.

Оріген також багато подорожував. Подався до Риму, щоб побачити старовинну Римську Церкву, побував в Аравії. Подорожі допомагали Орігенові поглиблювати знання Святого Письма, особисто знайомитися з місцями, описаними в Біблії.

Однак Оріген мав складні стосунки з церковною ієрархією. У 230 р. єпископ Александрії Димитрій вислав його до Афін. А після того, як під час подорожі Орігена інший архієрей висвятив його на священика, предстоятель Александрійської Церкви не тільки не визнав Орігенових свячень, але й заборонив йому повертатися в рідні краї. Оріген до кінця життя залишався у вигнанні, продовжував свою діяльність у Кесарії Палестинській та Антіохії. У 250 р., під час переслідувань християн кесарем Декієм, 70-річного Орігена було ув'язнено і піддано тортурам. Невдовзі після звільнення Оріген помер. Це сталося у 254 чи 255 р. в Кесарії чи Тирі, точно не відомо.

[ред.] Твори Орігена

Оріген вивів християнське богослов'я на рівень розвиненої науки. Богословська спадщина його величезна. Згадують про написані ним дві, шість або навіть вісім тисяч творів. Святий Ієронім згадує 800 назв творів мислителя. Це число виглядає обгрунтованим, якщо порахувати всі його коментарі до книг Старого і Нового Завітів, численні проповіді, листи, а також теологічні праці. Він писав так багато, що іноді наймав 20 переписувачів. У тих його працях, які збереглися, можна знайти дві третини всього Нового Завіту в цитатах. Оріген визнавав 27 книг Нового Завіту в тій формі, як ми їх маємо.

Найбільше збереглося екзегетичних праць Орігена. Він склав коментарі до всіх книг Святого Письма. Вельми значною є також його апологетична спадщина. "Проти Кельса", апологія у восьми книгах, - найкращий твір цього релігійного письменника. У ньому він викриває нападки поганського філософа Кельса (248 р.) на християнство.

Оріген-богослов спрямував свою увагу на розгляд догматичних проблем. "Про засади" - його найбільший за обсягом богословський твір, де викладено основи християнського віровчення. Оріген залишив по собі також аскетичні праці, зокрема трактат "Про молитву", де він висвітлює молитовне життя християнина, роблячи особливий наголос на молитві Господній "Отче наш". Тема морального богослов'я представлена трактатом "Заохота до мучеництва" (235 р.).

Заклавши основи християнського богослов'я, Оріген, однак, не уникнув істотних помилок. Він визнавав передіснування душ, можливість спасіння всіх грішників і навіть демонів. Хибними є його погляди на відношення осіб Пресвятої Трійці, він бо применшив роль Святого Духа. Що стосується моралі, то надмірна суворість його аскетичного підходу призвела до помилкового розуміння фрагменту Євангелія від Матея на тему безшлюбності заради Божого Царства.

Ці та інші помилки стали причиною того, що Орігена було засуджено як єретика - за імператора Юстиніяна (543 р.) і на соборі в Константинополі (553 р.). Проте визначальна роль Орігена в становленні християнського богослов'я зумовила пом'якшення загальної оцінки його спадщини в наступні епохи. Думки Орігена і частина його праць дійшли до наших часів і досі є джерелом натхнення для богословів.