Пелей
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
ПЕЛЕ́Й (гр. Peleus) — син егінського царя Еака та Ендеїди, брат Теламона, володар мірмідонян у Фтії (Фессалія). Убивши свого брата Фока, П. і Теламон утекли у Фтію до царя Евріта, який очистив П. від провини й віддав за нього заміж свою дочку Антігону. Під час калідонського полювання П. ненавмисне вбив Евріта і мусив покинути Фтію. Він оселився в свого друга Акаста, владаря Іолку. У нього закохалась Акастова дружина Астідамія, проте П. не відповів їй взаємністю. Щоб помститись, Астідамія сказала П. дружині Антігоні, нібито він хоче одружитися з дочкою Акаста Стеропою. Антігона з розпуки повісилася (пор. біблійну розповідь про вродливого Йосифа та дружину Пентефрія, єгипетську казку про двох братів, міф про Федру й Іпполіта тощо). Астідамія обмовила П. також перед чоловіком, сказавши, що гість переслідував її своїм коханням. Розгніваний Акаст, дотримуючись звичаїв гостинності, не хотів убивати друга в своєму домі, але, запросивши на полювання, залишив його без зброї на горі Пеліон на поталу кентаврам. П. чудом урятувався. У нагороду за його безневинність боги дали йому за дружину нереїду Фетіду, ще народила від нього Ахіллеса. П. здобув Іолк, прогнав Акаста і вбив його дружину, але згодом був вигнаний з міста й помер під час морських мандрів. За Піндаром, після смерті П. став суддею в підземному царстві разом із Кроносом, Кадмом і Ахіллесом. За однією з версій, П. брав участь у поході аргонавтів, у поході Геракла на Трою тощо.
