Ахіллес
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
АХІЛЛЕ́С, Ахілл (гр. Achilleus - Aχιλλευς) — син царя мірмідонян у Фессалії Пелея та морської богині Фетіди, внук Еака, герой Троянської війни. Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахіллес мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку його тримала, купаючи, мати. А. провіщали безмежну славу й загибель у Троянській війні. Фетіда переодягла дев’ятирічного хлопчика в жіноче вбрання і під іменням Пірри віддала до двору царя Скіросу Лікомеда, де він перебував у товаристві його дочок; одна з них, Деїдамія, народила від нього Неоптолема. Віщун Калхант запевнив греків, що без А. вони не здобудуть Трої. А. знайшов Одіссей, який під виглядом купця прибув до Лікомеда й запропонував його донькам жіночі прикраси та зброю. Дівчата кинулись до прикрас, А. вибрав зброю. (Варіант: Одіссей наказав своїм воїнам зіграти сигнал тривоги. Перелякані дівчата повтікали, а А. схопив зброю й кинувся на ворога). Одіссей намовив А. вирушити під Трою. В «Іліаді» А. зображено головним героєм, взірцем сміливості й краси. Коли довелося вибирати між життям довгим, але бездіяльним, і коротким, але звитяжним, він обрав коротке. При сприянні Афіни й Гери А. здійснив чимало подвигів. Учителями А. були Фенікс і кентавр Хірон, який навчив його мистецтва лікування, музики, їзди на коні і, годуючи лев’ячими й ведмежими нутрощами, прищепив мужність. Посварившися з Агамемноном, А. відмовився від участі у війні. Причиною розбрату була полонянка Брісеїда, яку Агамемнон відібрав у А. Ця сварка та пов’язані з нею події становлять основний зміст «Іліади». Ні скрута греків, ні жертви Агамемнона не змогли вгамувати А. гніву. І всетаки він дозволяє Патроклові взяти свій обладунок і ставить його на чолі своїх воїнів. Патрокл гине від руки Гектора, і тільки тоді А. готується до бою, щоб помститися за смерть друга. Фетіда сама дарує йому коштовну зброю, яку виготував Гефест. А. мириться з Агамемноном, приймає від нього подарунки і бранку Брісеїду, зміцнивши сили нектаром та амбросією, які подала Афіна, поспішає назустріч ворогові, хоч знає, що там його жде смерть. Троянці, втікаючи, намагаються перепливти річку Ксант; А. наздоганяє їх. Тіла вбитих і потоплених зупиняють плин вод, і бог річки Ксант наказує А. укласти перемир’я. Проте герой, заохочений Посейдоном та Афіною, не бажає його слухати. Він переслідує троянців аж до міської брами. А. починає двобій з Гектором. Відважний троянець, засліплений божественною зброєю противника, гине від його могутніх ударів. Тіло Гектора А. прив’язав до колісниці й тягнув до свого табору. Потім урочисто поховав Патрокла. Труп Гектора А. віддав за викуп ного батькові Пріаму. На цьому Гомер закінчує оповідь. Пізніші міфи розповідають про нові подвиги А., серед них про переможні бої з царицею амазонок Пентесілеєю, з ефіопським царем Мемноном тощо. А. гине біля мурів Трої напередодні її падіння. (Варіант: його вбив Паріс, стрілу якого Аполлон спрямував у вразливе місце героя — його п’яту, коли він, неозброєний, прийшов до Аполлонового храму справити шлюб з дочкою Пріама Поліксеною. ) А. тіло прикрила вовною атлантида Іо (пізніше обернена в фіалку), а попіл з тіла героя, змішаний з попелом Патрокла, поховали в одній урні на острові Сігеї, де пожертвувала своїм життям і Поліксена. Грецькі герої сперечалися за зброю А. Вона дісталась Одіссеєві, що призвело до самогубства Аякса Теламоніда.
За «Одіссеєю», тінь А. перебувала в Аїді, де він був царем над мертвими. За іншими переказами, Фетіда віднесла синове тіло на острів Левка, де герой воскрес і одружився з Іфігеніею (варіанти: з Медеєю, Єленою ). Культ А. був поширений в Еліді, Спарті, Ольвії та в інших містах. У Лакедемоні А. споруджено два храми — один у Брасії, де щороку відбувались урочистості, другий поблизу Спарти. Ім’я А. зустрічається в ряді мікенських написів 2 тис. до н. е., тому деякі вчені вважають, що він був реальною особою.
Античні митці захоплювались об разом А. Найвідоміша статуя — А. Боргезе (Лувр); чудовий бюст А. є в Ермітажі. На вазах та в стінному живописі (Помпеї) відбито події з життя й подвигів героя. Міф про А. був сюжетом численних пізніших творів літератури, музики, живопису (Евріпід, Вергілій, Овідій, Ф. Каваллі, Гендель, Доніцетті, О. Іванов).
