Перець (журнал)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
«Перець» — український сатирично-гумористичний ілюстрований журнал. Разом з московським «Крокодилом» один з двох найпопулярніших гумористичних журналів у Радянському Союзі.
Журнал започаткований як двотижневик під назвою «Червоний Перець», виходив 1927—1934 рр. у Харкові, як видання «Вістей ВУЦВК», редактор В. Чечвявський. Головні співробітники: Остап Вишня, Ю. Вухналь (І. Ковтун), Ю. Ґедзь (О. Ясний), Антоша Ко (А. Гак), Б. Сіманців, К. Котко (М. Любченко) та інis. Ілюстратори: О. Хвостенко-Хвостов, О. Довженко, А. Петрицький, К. Агніт, О. Козюренко, А. Каплан та ін. Велику популярність журналу забезпечив Остап Вишня, який у слобожанців, на думку деяких літературознавців, був найулюбленішим письменником після Тараса Шевченка.
Крім політичної сатири (завжди з радянських офіційних позицій), «Червоний Перець» присвячував увагу боротьбі зі спекуляцією, безпорадністю адміністрації, бюрократизмом й ін., також побутовим справам.
У «Червоному Перці» була спеціальна рубрика для скарг читачів. Як, наприклад, скарга на завідуючого Куп'янським «Книгкульторгом», який у навантаження до карбованцевого блокнота продавав грифельну дошку по 6 карбованців за штуку. Автори, що друкувалися в «Перці» критикували «окремі недоліки» радянської дійсності досить гостро.
З 1933-го року в редакції «Червоного Перця» почалися арешти. Владі не подобається критика в журналі. Членів редакції обвинувачують у тероризмі й у підготовці замаху на керівників компартії України та заарештовують один за одним. У висліді репресій проти більшости співробітників «Червоний Перець» перестав виходити.
Поновлений 1941 під назвою «Перець», виходить у Києві. У післявоєнні часи стає одним з найпопулярніших видань в Україні та за її межами. Разом з тим, що журнал стояв на прорадянських позиціях відносно зовнішньої політики, у ньому критикувалися пороки суспільства, пияцтво, бюрократія. Завдяки чому серед він був популярнішим офіційного видання ЦК КПРС московського «Крокодила» як серед українських читачів так і серед багатьох передплатників зі всього Радянського Союзу. У 1970-80-ті роки тираж журналу був більше 3-х мільйонів щомісяця і він приносив державі 12 мільйонів радянських карбованців у рік.
Зараз журнал в основному розповсюджується за передплатою. Тираж біля десяти тисяч номерів у місяць.
 |
Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
