Печери
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Пече́ра - підземна порожнина з’єднана з поверхнею землі одним або декількома отворами.
Виникають під впливом підземних вод або прибережних хвиль. Печери такого типу звичайно виникають у вапнякових породах, як, наприклад, у Кентукі або на Балканах, де гірські породи розчиняються у воді.
Печери населені тваринами, яким притаманні сліпота, депігментація, гігантизм.
Найбільші печери світу: Мамонтова - Флінт Рідж (США, близько 300 км), Хеллох (Швейцарія, 135 км), Оптимістична (130 км) і Озерна (105 км) (обидві - Україна).
Багато печер ще з епохи палеоліту використовувалися людиною для стоянок, на стінах багатьох печер залишилися малюнки первісних людей.
