Поділ праці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

По́діл пра́ці

міжнародний поділ праці: концентрація виготовлення окремих видів товарів у тих країнах, де їх виробництво є економічно вигідним у зв'язку з географічним розташуванням, кліматом та наявністю природних ресурсів, а також ресурсів праці і капіталу;
диференціація, спеціалізація трудової діяльності. При вертикальному поділі праці відбувається розподіл за рівнями, наприклад, розмежовується виробництво і управління підприємством. При горизонтальному поділі праці розподіляються види робіт в межах одного рівня, наприклад, виділяються виготовлення, обробка деталей виробу і збір виробу з цих деталей.

По́діл пра́ці, суспільний поділ праці — об'єктивний процес розчленування окремих видів праці, одночасне співіснування їх у суспільному виробництві.

[ред.] Характеристики

Категорія П. п. відображає заг. стан суспільної праці, її зміст і характер у різних суспільно-економічних формаціях. Існують міжнародний П. п. (між окремими державами) і П. п. всередині країни (територіальний і галузевий). Розрізняють також загальний, частковий і одиничний П. п.

[ред.] Види

Загальний П. п. виявляється у вичленуванні великих галузей г-ва: промисловості, с. г., торгівлі, транспорту тощо.

Частковий відповідає вичленуванню окремих галузей у цих великих галузях (у промисловості — машинобудування, хімічна, харчова тощо, в с. г.— зернове г-во, овочівництво тощо).

Одиничний П. п. має місце на кожному підприємстві, він пов'язаний із спеціалізацією даного виробн., фаховою структурою працівників тощо.

[ред.] Генеза

Протягом історії людства освоєння природи, розвиток продуктивних сил супроводжуються відповідним прогресом у П. п.

Виник П. п. у первіснообщинному суспільстві, коли різні за статтю і віком люди займалися різними видами праці. То був найпростіший П. п., пов'язаний з природними відмінностями людей. Проте й він спричинився до підвищення продуктивності праці. З часом П. п. поглибився, виділилися пастуші племена, здійснився перший великий суспільний П. п.— відокремлення скотарства від землеробства. Це було базою для наступного зростання продуктивності праці, становлення регулярного обміну, що в дальшому сприяло появі приватної власності, експлуатації людини людиною, поділу суспільства на антагоністич. класи. Ф. Енгельс відзначав, що

«з першого великого суспільного поділу праці виник і перший великий поділ суспільства на два класи — панів і рабів, експлуататорів і експлуатованих»
(Маркс К.і Енгельс Ф. Твори, т. 21, с. 156).

Другим великим суспільним П. п. стало відокремлення ремесла від землеробства, виникнення міст і протилежності між містом і селом. У цю ж історичну епоху відбувається відокремлення розумової праці від фізичної, виникає протилежність між ними. Ремісниче виробн. сприяло розвиткові товарного обміну, торгівлі.

Третім великим суспільним П. п. було відокремлення торгівлі від виробн.

За капіталізму відбуваються дальша спеціалізація й усуспільнення матеріального виробн., здійснюється капіталістич. індустріалізація.

Вихід суспільного П. п. за межі нац. економіки капіталістич. країн зумовлює розвиток міжнар. капіталістич. П. п., що веде до найгострішої боротьби між монополіями, посилення панування економічно розвинутих капіталістич. країн над менш розвинутими.

За соціалізму ліквідується протилежність між фізичною і розумовою працею, містом і селом, створюються умови для подолання істотних відмінностей між ними в процесі будівництва комунізму. В умовах планового соціалістич. господарства суспільство має широкі можливості ефективно використовувати соціалістичний П. п. для підвищення продуктивності праці, створення прогресивної галузевої структури виробн., раціонального розміщення продуктивних сил, забезпечення достатку матеріальних і духовних благ для трудящих.

[ред.] Чинники впливу на П. п.

Істотно впливає на суспільний П. п. науково-технічна революція. Відбувається передача машині ряду виробничих функцій людини, в т. ч. контрольно-управлінської функції. Це викликає масову інтелектуалізацію праці й перетворює науку на безпосередню продуктивну силу.