Республіка Карелія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Республіка Карелія, автономна республіка на північному заході Росії. Країна карелів.

Площа 172400 кв. км.
Населення 792 тис. (1989).
Столиця м. Петрозаводськ.

[ред.] Географія

Карелія - фіно-угорська країна, яка складається з п’яти країв на східному узбережжі Ботнічної затоки, між озером Ладозьким та Фінської затокою, на західному та південному узбережжі Білого море, на верхній течії Волги та навколо Онезького озера. Рельєф: в основному вкрита лісами.

[ред.] Економіка

Виробляється: деревина, хімікати, вугілля, ловлять рибу.

[ред.] історія

Перша згадка про “корелу” в українському літописі відноситься лише до 1143 року в контексті зайняття значної частини Суомі (Ємі). *1227 року Карелія приймає християнство за посередництвом Великого Новгорода, яке раніше приймала карельська аристократія. Близкість Суомі призвела до появи католицької складової в історії Карелії. Частина карелів була навернута в католицизм. Пізніше конфесійна ознака стала базовою для розподілу Карелії.
За Орешківським (Кяккісалмінським) договором між Швецією та Новгородом до складу Шведської Карелії увійшли додатково три округи – Саволак, Єскіс, Єгреля. Шведсько-карельський союз набув статусу національного в період монгольської інтервенції до Новгорода і тиску ливонського ордену на західні кордони Республіки.
Вже у 14-15 столітті в Південній Карелії існували двомовні карельські села – словеномовні люди селилися поруч з кареломовними, що свідчить, зокрема, про їх етнічну гомогенність. Пізніше двомовність карел ідеологи словянізму використовували для заперечення субєктності Карелії.
У часи середньовіччя відбулася колонізація карелами всієї південної Саамії. Тепер ця територія у складі Республіки Карелія, але у 17 сторіччі вона іменувалася “лопськими погостами”.

Просунення карелів на північ тривало аж до 18 століття, коли їхня колонізація сягнула берегів Баренцевого моря і Льодовитого океану.

Невизначені межи карельського проникнення на сході, в районі Архангелська (Кардора). Фінський вчений М.Кастрен вказує на пристуність карелів навіть у басейні р.Мезень, що на кордоні з Ненецьким автономним округом. Карели, поруч з комі, можуть бути названими першовідкривачами всіх сибірських земель та островів Льодовитого океану. У другій половині 18 століття монахи карельського Валаамського монастиря прибули на о.Кадьяк, просунулися на Алеутські острови та Західну Аляску. Вже 1793 року в Америку було призначено першу православну місію. Її апостолами стали вихідці з Карелії.
Карелія була анексована російськом імператором Петром І у 1721 як частина великого князівства Фінляндія.
У 1917 частина Карелії перейшла до Фінляндії, коли вона одержала незалежність від Росії. Частина, що залишилася, утворила автономну республіку СРСР у 1923.
Після воєн 1939-1940 і 1941-1944 Фінляндії передала 46 тис. кв. км площі СРСР. Частина цієї території ввійшла до складу Російської Федерації, частина - до Карельської АРСР; 400 тис. карелів переїхало у Фінляндію після радянської анексії в 1940.
Рух за воз’єднання Карелії виник в 1980-х.