Ростропович Мстислав
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мстисла́в Леопо́льдович Ростропо́вич (*27 березня 1927, Баку) — видатний російський віолончеліст, диригент, Народний артист СРСР (1966), лауреат сталінської (1951) і Ленінської (1964) премій СРСР, Державної премії РФ (1992). Відомий не тільки як музикант, але і як суспільний діяч.
Зміст |
[ред.] Біографія
Ростропович почав займатися музикою в раннім дитинстві з батьками — його батько Леопольд Вітольдович Ростропович (1892—1942) був відомим віолончелістом, а мати піаністкою.
В 16 років він поступив до московської консерваторії, де вивчав композицію у С. С. Прокоф'євим і Д. Шостаковича.
В 1945 році він завоював популярність як віолончеліст, вигравши золоту медаль на першому в СРСР конкурсі молодих музикантів. Завдяки міжнародним контрактам і турам Ростропович став відомий на Заході. З 1974 року Ростропович став одним із провідних диригентів Заходу.
Протягом 17 сезонів він був беззмінним диригентом і художнім керівником Національного симфонічного оркестру в Вашингтоні, який під його керівництвом увійшов до числа кращих оркестрів США. Крім того Ростропович диригував оркестрами Берлінської філармонії, Бостонського Симфонічного Оркестру, Лондонського Симфонічного Оркестру і Лондонської Філармонії. Його останніми записами були Концерт Шнітке для віолончелі з оркестром № 2" і «Повернення в Росію» — унікальний документальний фільм про поїздку Ростроповича в Москву з Національним Симфонічним Оркестром в 1990 році.
[ред.] Творчість
Репертуар Ростроповича є надзвичайно широким. Ростропович став першим виконавцем 117 творів для віолончелі, здійснив 70 оркестрових прем'єр. Як камерний музикант виступав в ансамблі з С. Ріхтером, у тріо з Е. Гілельсом і Л.Коганом, окрім того акомпанував на фортепіано своїй дружині — співачці Г. Вишневській.
За його власним визнанням, на формування його особистості величезний вплив мали три композитори — С. Прокоф'єв, Д.Шостакович та Б. Бріттен.
Близько 60 композиторів присвятили свої твори Ростроповичу, у тому числі, окрім вищевказаних, Арам Хачатурян, Оґюст Беріо, Шнітке Альфред , Бернстайн Леонард, Вітольд Лютославський, К. Пендерецкий, А. Дютийе, Б. Чайковський.
[ред.] Благодійна діяльність
Ростропович відомий і своєю благодійною діяльністю: він президент «Благодійного фонду Вишневской-Ростроповича», що надає допомогу дитячим лікувальним установам Російської Федерації, а також одним з піклувальників школи імені А. М. Горчакова, відроджуваної в дусі й традиціях царскосельского ліцею.
[ред.] Нагороди й звання
Ім'я М.Ростроповича включене в число «Сорока безсмертних» — почесних членів Академії мистецтв Франції. Ростропович — член Академії наук і мистецтв (США), Академії «Санта Чечилія» (Рим), Королівської академії музики Англії, Королівської академії Швеції, Баварської академії образотворчих мистецтв, власник Імператорської премії Японської асоціації мистецтв і безлічі інших премій. Визнаний гідним звання почесного доктора більше 50 університетів у різних країнах. Почесний громадянин багатьох міст миру.
Командор орденів почесного легіону (Франція, 1981, 1987), почесний лицар-командор Ясновельможного ордена Британської імперії. За заслуги в мистецтві він нагороджений премією А. Швейцера й Премією Ернста фон Сіменса, що до нього була дана тільки Б.Бріттену і О. Мессіану.
Нагороджений безліччю державних нагород 29 країн, у тому числі литовською медаллю на згадку 13 січня (1992) і великим хрестом командора ордена князя Гедиміна (1995).
В 1997 нагороджений Великим Російським Призом «Слава/Glorіa».
Лауреат царськосільскої художньої премії (1999).
[ред.] Посилання
- Використано матеріали зі статті в російській вікіпедії
