Субстрат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Субстрат (від лат. sub — «під» і stratum — «шар», тобто «нижній шар») — в лінгвістиці так називають мову, яка впливає на іншу мову, що витискує її з ужитку. Це один з трьох видів мовних контактів.

Мова «А» посідає якусь територію. На тієї же території з’являється мова «Б», принесена, наприклад, зовнішньою міграцією населення. Мови контактують і починають взаємодіяти. Мова «Б» поступово витісняє з ужитку мову «А»: носії мови «А» перестають її вживати і переймають мову «Б», як правило через те, що вважають мову «Б» більш доцільною і корисною для їх власних інтересів (економічних, політичних, культурних, соціальних тощо). Проте при цьому мова «А» впливає на мову «Б», тому що носії мови «А» свідомо чи підсвідомо зберігають якісь риси своєї мови (вимову, деякі явища з морфології і синтаксису), спілкуючись чужою. Менше за все такий вплив відчувається у словнику — запозичуючи чужу мову, перш за все вивчають її слова. Однак залишки лексики зниклої мови можуть зберегтися серед назв явищ чи речей, які не були знайомі прибулим носіям іншої мови і для яких вони не мали своїх слів, а також серед географічних назв, назв деяких тварин і рослин, що не були відомі прибульцям.

Такий тип впливу мови «А» на мову «Б» зветься субстратним, а мова «А» — субстратом для мови «Б».

Наприклад, галльська мова є субстратом для французької. Галли, народ кельтського походження, населяв сучасну територію розповсюдження французької мови до приходу туди римлян. Володіння латиною надавало численні можливості та переваги у політиці, торгівлі та культурі, тому кельтське населення Галлії згодом забуло свою мову й перейшло на латину, котра почала еволюціонувала у цьому регіоні, перетворюючись на сучасну французьку. Галльська мова зникла, але у французькій можливо виділити залишені нею рештки (загалом біля дев’яноста слів).

Лінгвістичний субстрат дуже важко виділити, особливо коли субстратна мова і її найближчі родичі повністю вийшли з ужитку й вимерли. Є багато спірних теорій щодо субстратних взаємодій. Наприклад, деякі лінгвісти доводять, що японська мова складається з алтайського суперстрату, накладеного на австронезійський субстрат, чи що острівні кельтські мови є наслідком кельтського суперстрату який зазнав впливу афроазіатського субстрату.

Щоб вважати мову субстратом (а не адстратом чи суперстратом), її вплив на іншу мову повинен бути значно більшим, ніж наявність нечисленних випадкових запозичень чи той, що можна спостерігати при формуванні мовного союзу (ці явища вважаються результатами адстратної взаємодії). Також цей вплив не повинен бути наслідком домінування (можливо, за давніх часів) субстратної мови над мовою-одержувачем впливу (така взаємодія вважається суперстратною).

Однак якщо контакт між мовами відбувався дуже давно, і тип впливу однієї мови на другу важко визначити чітко, термін «субстрат» використовується по умовчанню, як родовий, маючий більш широке значення, хоча насправді взаємодія може виявитись і адстратом, і навіть суперстратом. У випадку з японською мовою, мабуть, навіть термін «адстрат» може виявитись занадто вузьким для адекватного описання ситуації.

Зараз вважається доведеним, що ще на ранньому етапі формування германських мов вони зазнали потужного впливу якоїсь мови, що не належала до індоєвропейської сім’ї (близько чверті всієї давньогерманської лексики), однак щодо деталей цього процесу серед дослідників ще нема згоди (див. Гіпотеза германського субстрату).