Суржик
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сýржик (буквально — «суміш жита з пшеницею, ячменю з вівсом і такого іншого, а також борошно з такого зерна») — побутове мовлення, в якому об’єднані (лексичні та граматичні) елементи української та російської мов без дотримання норм української мови.
Уживається переважно щодо "просторіччя" - побутового мовлення, засміченого невмотивованими запозиченнями - русизмами. Найпоширеніша форма у побутовому мовленні, звідки проникає на сторінки газет і журналів, книжок і брошур.
У художній мові Суржик — стилістичний засіб типізації та індивідуалізації персонажів, створення комічного, іронічного ефекту (наприклад, мадам Карапєт у творі «„Аристократ“ з Вапнярки» О. Чорногуза).
Суржик поширений, як розмовна "мова" у Східній Україні, Стародубщині, Курщині, Слобожанщині, Подонні, Кубані, Ставропольщині, Терщині, Поволжі, Поураллі, Тюменщині, Омщині, Цілині (Сірий Клин), Зеленій Україні. Але досить часто елементи суржика можна почути й у регіонах, де зазвичай чути чисту українську мову - на Волині, в Галичині (як-от подарок (замість (по)дарунок)).
Зміст |
[ред.] Запозичення з російської мови, русизми та суржик
Запозичення слів з російської (так само як і будь-якої іншої) мови є нормальним механізмом розвитку української (як і будь-якої іншої) мови (див. етимологія).
Терміном "русизм" позначають невмотивовані запозичення, тобто такі, потреби у яких нема, бо в українській мові вже існує гідний еквівалент.
Відтак суржиком є побутове мовлення, насичене русизмами, тобто таке, де русизми є не поодинокими, а вживаються систематично.
[ред.] Аналогічні явища в інших мовах
Подібне явище існує в білоруській мові та має назву "трасянка". В французській мові - жоаль (joual). Жоаль поширений у провінції Квебек (Канада).
[ред.] Література
Ленець К. В. Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення. К., 1965.
[ред.] Дивіться також
- Трасянка — білоруський відповідник суржику
- Поділи України — мовнi та iншi подiли України
- Арґо
- Кокні
- Сленг
