Сікоку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Острів Сікоку (виділено червоним)

Сікоку (яп.四国 — сікоку, «чотири країни») — найменший з великий острів Японського архіпелагу. З півночі, сходу і зходу омивається Внутрішнім японським морем, а з півдня — Тихим океаном.

Слово "Сікоку" має подвійне смислове навантаження. У вузькому значенні ним позначають лише острів Сікоку. У широкому значенні — регіон Сікоку, який включає окрім власне острова Сікоку сусідні малі острови. У давнину регіон Сікоку входив до складу краю Нанкайдо.

[ред.] Характеристика

[ред.] Природа

Площа Сікоку — 18.298,86 км² ^[1]. Рельєф острова переважно гористий. Гори, які простягаються з заходу на схід, ділять Сікоку на два субрегіони. Перший, північний, виходить до Внутрішнього японського моря, а дркгий, південний, — до Тихого океану. Найвищою точкою Сікоку є гора Ісідзуті (1982 м) у префектурі Ехіме. В районі узбережжя переважають рівнини, найбільшою з яких є Токусімська. Річна сітка острова густа. Ріка Йосіно є найбільшою водяною артерією острова, протяжність якої сягає 194 км.

Клімат Сікоку різниться від субрегіону. У північній частині переважає середземноморський, а у південній — субтропічний мусонний клімат. Опади бувають частими, особливо влітку на час приходу тайфунів. Завдяки ним збагачуються ліси Сікоку, який вважається одним із найзеленіших островів Японія|Японії.

[ред.] Історія

Назва острова Сікоку походить від чотирьох «країн» — провінцій —, які розташовувались на ньому. Цими провінціями були Тоса, Ава, Санукі та Ійо. Остання була однією з найважливіших, за іменем якої інколи називали увесь острів Сікоку — Ійо но футананасіма (яп.伊予之二名島 — «двоіменний острів Ійо»), Ійо сіма (яп. 伊予島 — «острів Ійо»). Окрім цього Сікоку називали Футанасіма (яп. 二名島 — «двоіменний острів»). Тоса, Ава, Санукі та Ійо були перетворені у 1871 — 1876 у префектури Коті, Токусіма, Каґава й Ехіме.

Сікоку відомий 88-ма палмницькими храмами, які пов'язуються із діяльністю напів-легендарного буддистського монаха Кукая.

[ред.] Демографія

На острові Сікоку проживає 4,141,955 чоловік (2005). Більша частина населення мешкає у північних районах. Найбільшими містами є префектуральні центри — Мацуяма, Такамацу, Токусіма, Коті. Сікоку стараждає від проблеми старіння населення. Більшість молоді лишає острів, переїзджаючи до Токіо або Осаки.

[ред.] Економіка

Доля господарства Сікоку у всеяпонській економіці не перевищує 3%. Острів не є економічно інтегрованим. Префектура Ехіме має тісні зв'язки з Хіросімою, префектура Токусіма з Осакою, а префектура Кагава з Окаямою. Північна частина острова, переважно узбережжя Внутрішнього японського моря, є центром важкої промисловості і кораблебудування. На півдні Сікоку переважає сільське господарство. Серед культур, що вирощуються важливе місе посідає мандарин та виноград. Сприятливий клімат у південних районах острова дає змогу збирати урожай рису двічі на рік.

У 1988 році було збудовано Великий міст Сето, який поєднав Сікоку із островом Хонсю і пришвидшив економічну інтеграцію острова з центральними японськими землями. Міста з островом Кюсю покищо немає. На Сікоку бідно розвинена сітка доріг через гірський рельєф острова.