Хубілай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Хубілай (1216—†1294) — п'ятий і останній монголський великий хан 1260—1294, імператор китайської династії Юань 1280—1294, внук Чингизхана.

За правління останнього Мунке Хубілай був поставлений на чолі армії для захоплення Китаю. Після смерті Чингизхана, Мунке захопив ханський престол і був проголошенний своїми прибічниками ханом (1260). У 1271 дав своїй династії ім'я Юань. У 1279 закінчив розгром імперії Сун, з 1280 династія стала керувати всією територією Китаю. У 1923 році Хубілай з 20 тисячним військом відправився на острів Ява, вони розбили сили правителя східної Яви і захопили його столицю. Але незабаром, атаковані відрядами іншого вождя, були вимушені відступити.

Хубілай зробив ряд захоплень, в результаті котрих Аннам і Бірма стали васалами династії Юань. Морські походи Хубілая проти Японії у 1274 та 1281 закінчились невдачею. Наближеним Хубілая був венеціанець Марко Поло, який залишив детальний опис Юанської імперії.