Цукровий очерет
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Цукровий очерет | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
Цукровий очерет (Saccharum) — рід з від 6 до 37 видів (залежно від інтерпретації) високих трав'янистих рослин родини тонконогові (злакові) (підродини Panicoideae, триби Andropogoneae), рідного до субтропічних та тропічних районів Старого світу. Вони мають міцні волокнисті стебла, багаті на цукор, і досягають від 2 до 6 метрів заввишки. Всі види цукрового очерету схрещуються, і головні комерційні сорти є складними гібридами, разом відомі як Saccharum officinarum complex.
[ред.] Використання
Цукровий очерет вирощується у багатьох країнах світу, що разом воробляють уродай у 1,32 млрд. тонн (у 6 разів бальше, ніж цукрового буряка). На 2005 рік найбільшим виробником у світі була безумовно Бразилія. Використання цукрового очерету включає виробництво цукру, меляси, рому і етанолу для палива.
[ред.] Історія
Цукровий очерет походить з тропічної Південно-східної Азії. Товсте стебло зберігає багато енергії у вигляді сахарози в соку, її дисить легко виділити випариваючи воду. Виробництво кристалічного цукру вже існувало в Індії біля 500 років до н.е. Навколо 8 століття н.е. араби представили цукор країнам басейну Середземного моря і цукровий очерет почав культивуватися в Іспанії. Він був серед перших культурних рослин перевезених до Америки іспанцями і португальцями.
Цукровий очерет почав інтенсивно вирощуватися в басейні Карібського моря, і все ще вирощується там на деяких островах. Протягом колоніальних часів цукор був головним продуктом трикутної торгівлі з Новим Світом (разом з продуктами європейських промислових підприємств і африканськими рабами). Франція вважала свої острови, де вирощувався цукровий очерет такими цінними, що фактично віддала Британії Канаду в обмін на повернення Гваделупи, Мартиники та острова Святої Люсії після Семирічної війни 1756–1763 років. Голландці так само утримували Суринам, цукрову колонію в Південній Америці, замість повернення Нових Нідерландів (Нового Амстердаму).
Кубинський цукор знаходив постійний збит на ринку СРСР, а розпад цієї країни привів до закриття більшої частини кубинської цукрової промисловості. Цукровий очерет зберігає важливу частину економіки Барбадосу, Домініканської республіки, Гваделупи, Ямайки, Гренади і інших островів. Промисловість цукрового очерету - головний продукт експорту багатьох країн Карібського моря, але очікується, що його значення впаде після відміни європейських торговельних переваг у 2009 році згідно рішенню СОТ.
Виробництво цукрового очерету також поширене на багатьох тропічних тихоокеанських островах, головним чином Гаваї і Фіджі. На цих островах цукор почав превалювати над економічним і політичним ландшафтом вторгнеття у тубільні суспільства європейців і американців, які просували імміграцію з різних азіатських країн, для забезпечення плантацій працівниками. Політика цукрової промисловості створила нову етнічну структуру островів та оказала глибокий вплив на сучасну політику і суспільство на цих островах.
Зараз, Бразилія є головним виробником цукрового очерету, який використовується головним чином для виробництва цукру і етанолу, який в свою чергу застосовувається для створення поширених у Бразилії видів біопалива — спирто-бензину та біодізельного палива.
 |
Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
